“Друзі Гіркіна” з Міноборони майже святі…
 Триває протистояння команди журналу “Музеї України” з прокремлівськи налаштованими співробітниками центрального апарату Міністерства оборони України(!).
 Боротьба почалася ще за Януковича, коли зрадник України, що перебуває у розшуку, екс-міністр МОУ Лебедев, призначив директором Гуманітарного департаменту Міноборони такого собі російського православного “казачка” з РПЦ Олексія Селіванова.
 Той був наскільки промосковським, що був заарештований СБУ і навіть, на вимогу ФСБ, обміняний у терористів на двох офіцерів ЗСУ. Нині він один з керівників “МВД ЛНР”, взяв до рук зброю і вбиває українських солдат.
Отже, з цима двома відкритими зрадниками все зрозуміло.
 Однак, не варто забувати про кадри, набрані і залишені тими ймовірними агентами ФСБ у центральний апарат МОУ.
А тут починається реальний шпигунський детектив, в епіцентр якого, на жаль, потрапили журналісти часопису “Музеї України”. І нам не зрозуміло, куди дивиться військова контррозвідка, СБУ, прокуратура та інші контролюючі органи? Адже, вся інформація є у відкритому доступі, опубліковано десятки матеріалів, фотографій, документів.
Елементарний аналіз тієї інформації дозволяє зробити висновок, що у центральному апараті МОУ фактично відкрито діє проросійськи налаштована група співробітників, носіїв ленінсько-сталінської ідеології, прихильників “русскава міра”, що в умовах фактичної війни з Росією, після окупації Криму, є НЕПРИПУСТИМИМ фактом для Міністерства оборони України.
Існує дуже висока ймовірність вербовки таких людей спецслужбами ворога.
І про факти з відкритої преси.
Влітку 2013 року, зрадником України, нині “аполченцем” і одним з керівників “МВД ЛНР”, а тоді керівником Гуманітарного департаменту МОУ О.Селівановим, було звільнено директора Національного військово-історичного музею України полковника, доктора історичних наук Віктора Карпова.
 Особисто зрадниками України Лебедевим і Селівановим, на посаду директора головного музею Міноборони було ВІДІБРАНО і ПРИЗНАЧЕНО такого собі сталінсько-гітлерівського реконструктора, керівника клубу “Красная звезда” (одна назва чого вартує!), людину без відповідної освіти і досвіду керівництва закладами культури.
Той відразу призначив собі заступника з науки – відомого проросійського монархіста і головне, що просто шокує, багатолітнього ДРУГА відомого терориста Гіркіна-Стрелкова, який проявив себе під час захоплення Криму і фактично розпочав війну на Донбасі, катуючи і вбиваючи українських патріотів, бійців і офіцерів ЗСУ, НГУ, МВС, СБУ! Про що той заступник гордо розповідає у пресі – публічно!
Нагадую, це стаття не про набиту сепарами якусь райраду на Луганщині, мова про співробітників центрального апарату МОУ!
Йдемо далі за фактами з відкритої преси.
 Потім у музеї виникає чарівна 23 літня блондинка-фотомодель, зрозуміло, без досвіду, яка з подачі зрадника Лебедева стає ще одним заступником директора військового музею, потіснивши полковника-професіонала. Як виявилося, її мама була дуже наближена до екс-міністра…
Вибухає скандал. Включається велика преса. Журнал “Музеї України” звертається до керівництва держави з протестами і вимогою звільнити таких керівників з МОУ.
Включилася Спілка офіцерів, депутати – Селіванова прибрали, “директор” музею залишився.
Більше того, за кілька днів до початку Майдану, керівництво музею МОУ взяло участь у масштабній “військовій реконструкції” з форсування Дніпра і штурму Києва!
А тут вже починається ціла серія питань до нашої доблесної контррозвідки, чи як називаються подібні структури у різних органах.
Згадаємо роль клубів реконструкторів під час окупації Криму і захоплення держустанов на Сході України. Нині чимало тих діячів у списку сайту “Миротворець”…
Восени 2013 року, за сприяння головного музею МОУ, до Києва приїхало кілька тисяч (!) сталінсько-гітлерівських реконструкторів у тому числі з Росії, Криму, Східних областей України.
 І мало не весь терористичний загін Гіркіна, який згадує цей факт у пресі. Тоді бойовики, що розпочали війну, під егідою РПЦ-УПЦ МП та Національного військово-історичного музею України (!) їздили стратегічно важливими містами під виглядом охорони якоїсь ікони чи мощей, а також реконструкторськими тусовками, вербуючи людей, готуючись до розвалу України. Їх діяльність ми всі бачимо в зоні АТО.
Чи дослідили спецслужби України той період?
 Далі почався Майдан. Директор музею МОУ дозволив базування “Беркуту”, як на території так і в приміщенні. Більше того, саме в музеї “Беркут” влаштував засідку, накинувшись на майданівців, вбивши двох людей!
Маємо досвід Національного художнього музею України, що опинившись поруч з барикадами, просто не впустив “Беркут” ” погрітися”. І вистояв. Протягом всіх місяців протестів!
 І порівняємо з діями “патріотів-реконструкторів” НВІУ, які стали фактично співучасниками вбивства двох майданівців, впустивши беркутню, абсолютно не протестуючи проти захоплення музейної установи озброєними людьми. Аби такі протести прозвучали офіційно, відразу включилася б преса, громадськість, міжнародні структури.
Чому мовчали, сприяючи утриманню влади бандою Януковича?
Фактів і припущень аж занадто багато. Далі виникає питання, чому їх не збирають, не аналізують, не роблять висновків у керівництві МОУ та інших силових органах?
Іншими словами, хто покриває таких “визначних кадрів” з МОУ?
Особливим цинізмом і нахабством ця доблесна команда відзначилася під час нещодавнього конкурсу на заміщення посади директора НВІУ.
Була активована мало не вся сіть “друзів Гіркіна” як в Міністерстві оборони України, так і в інших відомствах на найвищих рівнях державного управління.
Конкурс провели з грубими порушеннями, про що теж писала преса, “друзі Гіркіна” прогнозовано перемогли. Красиво у всіх на очах.
Як ми зрозуміли, що підтверджують наші джерела, починається кампанія “мочилова” команди журналу “Музеї України”.
Почалися дивні зустрічі з цікавими людьми, поради, телефонні дзвінки, хакерські атаки і злам пошти…
 Подібні пригоди ми вже кілька разів проходили…
Особливо “розчулив” лист “від імені всього Міністерства оборони”, т.в.о. директора Департаменту О.Щербініна. В МОУ все прекрасно, порушень нема, ми так зрозуміли, учасники описаних подій скоро отримають ордени. І лише “деякі негідники” трохи псують життя.
“Ваші доводи, зазначені у зверненні, є хибними, бездоказовими, недостовірними, основаними на припущеннях і такими, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію співробітників оборонного відомства та музею”.
Підозрюємо, що хтось ризикне подати до суду. Цікаво хто? І як вони будуть пояснювати наведені факти та оціночні судження? Відповідно, суд зробить відповідні запити і призначить перевірку, чого ми і без того добиваємося протягом трьох років!
Згадується, як кілька років тому “смиренні” монахи з якогось монастиря Київської Лаври подали до суду на журнал “Музеї України” з вимогою довести, що РПЦ, УПЦ МП контролюються Кремлем і ФСБ. Найняли цілого доктора юридичних наук.
Народ довго сміявся…
Тепер вже якось і не смішно. Йде війна… І ми знаємо, яку роль виконували певні люди і структури, аби знищити Україну.
А “друзі Гіркіна” продовжують керувати Міністерством оборони України?
Щиро хочемо, аби Департаментом військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та Національним військово-історичним музеєм України опікувалися патріоти і професіонали, а не краснозвьоздниє реконструктори.
Чесно кажучи, за три роки просто набридло писати на цю тему. Невже не можна навести елементарний порядок і вирішити очевидну проблему?
Днями очікуємо на нові відповіді і реакції.
Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”
| 
