Гурт Kozak System: «Багато людей вважають, що врятувати ситуацію в цій країні може тільки партія снайперів»

Як вiдомо, 5 жовтня в СК «Олімпійський» у Москві відбудеться бій між Володимиром Кличком та Олександром Повєткіним



Але далеко не всім відомо, що Володимир вийде на ринг під пісню «Брат за брата» відомого українського гурту Kozak System. Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «ПіК» із лідерами гурту Іваном Леньо та Володимиром Шерстюком.

– Хлопці, у вересні ви були в Канаді на українському фестивалі Bloor West Village.




Леньо: Нас відібрали ще за півроку до цього фестивалю. На нього в Торонто з’їжджаються всі українці світу. Відповідальність дуже велика. В цей час Торонто перетворюється на величезний український табір. Українці з Північної Америки, Аргентини, Бразилії, Португалії, Іспанії та інших країн приїжджають на цей фестиваль на знак того, що ми існуємо, ми по всьому світу, але тримаємось один одного. А ще було багато інтерв’ю, бо канадцям цікаво, що робиться в Україні.

– У Канаді є деяка ідеалізація України?

Леньо: Очевидно, що людина, яка живе не в Україні, не може мати об’єктивне відчуття атмосфери в нашій країні.

Шерстюк: Вони мають стійку ілюзію, що можуть багато чому нас навчити, і я вважаю, що вони дійсно можуть. Але і вони в нас теж можуть багато чому навчитися. Треба більше мандрувати Україною, відсилати до України дітей, щоб вони бачили, що тут зараз дійсно відбувається, і не створювали враження про Україну з інформації стоп’ятдесятирічної давнини.

– Я чула, що канадські українки готові спеціально приїхати в Україну, щоб знайти собі українця та вийти за нього заміж.

Шерстюк: Спробуй їх зрозуміти. Збагнути їх стан практично неможливо. Уяви собі, ти вже народилася в Канаді, але тебе виховали як українку. Ти ніби канадка – закінчила канадську школу, піддана англійської Королеви. При цьому ти знаєш «Несе Галя воду», вареники з вишнями, гурт Kozak System, їздиш в Україну. Вони виховані у збереженні українських традицій, своєї національності. Звичайно, вони хочуть продовження роду з подібним собі. Але потім вони розуміють, що це не є головним. Головне все ж таки кохання та, як плід цього кохання, життя разом із коханою людиною, а не обов’язково з людиною своєї національності. Кохання – це все, більше немає нічого у світі.

– Давайте повернемося до фестивалю. Як вас прийняли? Скільки було людей?

Леньо: Ми приїхали не тільки з Kozak System, а ще і з проектом «Тарас Чубай».


У рамках цього проекту з нами виступав скрипаль-віртуоз, людина зі світовим ім’ям – Василь Попадюк.



Він має в Канаді шалений успіх. Те, що вони почули, їх дійсно вразило. Атмосфера була така, що якби запалили сірник, стався б вибух.

Шерстюк: Уяви собі, Bloor West Village в західному Торонто традиційно заселяли українці ще з першої хвилі кінця XIX сторіччя. Вся вулиця була повністю перекрита для цього фестивалю. До п’ятдесяти тисяч людей тільки на одній цій вулиці! Українців було десь 80 %, але прийшли і поляки, греки, росіяни, індіанці… Всі, хто там живе. І ми граємо для них абсолютно сучасну музику, при цьому глибоко українську, яка їх єднає.

Ти в цей момент розумієш, для чого ти взагалі в цьому світі існуєш.

Леньо: Наступний концерт ми відіграли через дві години після виступу на Bloor West Village. Ми грали в клубі, і люди, які чули нас на фестивалі, пішли ще й до цього клубу. Клуб такого не очікував. Не було, де яблуку впасти. Більшість зайти не змогла. А ще нас запросили, як зірок українського року, дати майстер-клас молодим українським канадським гуртам. Канадські гурти мають завдання зберегти те, що їм передали через спів дід і баба, які приїхали колись у Канаду. Прийшло чотири гурти і показали свою творчість. Вони мають досить гарний рівень, як для початківців, у деяких – взагалі чудовий рівень. Але вони весь час підходять до української культури, як до культури гетто, їхнє головне завдання – зберегти. Не просунути, не стати в авангарді сучасної світової культури, а просто зберегти. Вони роблять це дуже якісно, але нам дуже не сподобалося. Після їхнього виступу ми їм казали: «Люди, робіть своє! Пишіть самі тексти, робіть свою музику та подавайте її на весь світ».

Шерстюк: Є люди, менеджери, котрі хочуть просувати нашу творчість на Американський континент. І не тільки для українського вузького споживача, а як світовий бренд. I не важливо, чи він український, чи англійський, чи грецький, чи американський, чи ще якийсь, просто дуже добрий продукт.

– А хіба для того, щоб стати зіркою світового рівня, не треба співати англійською мовою?

Шерстюк: Така тенденція завжди існувала, але зараз їй настає кінець. Наприклад, Сезарія Евора, яка стала світовою зіркою, співала на кабовердійському креольському. Зараз світова зірка – корейський співак Пак Че Сан, який співає корейською. Англомовна тенденція вже закінчилася. Вже не обов’язково бути англомовним для того, щоб потрапити в найвищі ешелони шоу-бізнесу.

– Іване, не так уже й часто можна зустріти акордеон у рок-музиці. Скільки тобі було років, коли захотів грати на цьому музичному інструменті?


Леньо: Шістнадцять. Я на цей час уже навчався в музичному училищі, куди поступив під «пресом» батька. Мене тоді тягнуло грати в футбол. А батько мене привіз і насильно запхав у музичне училище. Мене не хотіли брати, бо я грав на той момент гірше, ніж грали абітурієнти, які разом зі мною поступали. Але коли почав учитися, спрацювала моя гордість. Я собі сказав: «Як це я гірше за всіх?» Я почав працювати, і в мене почали відкриватися таланти. Вже закінчуючи музичне училище, я зрозумів, що мені дорога тільки в консерваторію. На той час акордеон був дуже дорогим інструментом, і його мені подарувала моя бабуся Іванка. Тоді на ці гроші можна було купити «Волгу». Бабуся досі жива, і ми часто їздимо до неї в гості. Цього року в місті Монастириська на фестивалі «Дзвони Лемківщини» ми посадили бабусю на сцену. Коли ми заграли пісню «Така спокуслива», вибігло багато дівчат, а вона сиділа в кріслі посеред цих молодих дівиць.

Після училища була консерваторія, де я навчався до закінчення аспірантури. А аспірантуру я закінчив концертом на два відділення. Першим відділенням була класична музика, а другим – молдавсько-циганська народна музика. Ми зробили пару композицій із лаутарами. Я зібрав усіх неформалів і віртуозів консерваторії – скрипаль, цимбаліст, кларнетист, контрабасист. У професури спочатку очі на лоб полізли, а потім плескали та кричали «на біс», чого в принципі ніколи до цього не траплялося.

– А це правда, що під вашу пісню «Брат за брата» Володимир Кличко вийде на бій із Олександром Повєткіним у Росії?

Шерстюк: Так, ми дізналися про це, коли виступали в Канаді. Це дуже почесна новина для нас. Із нами зв’язалася прес-служба Кличка і спитала, чи ми не проти того, щоб Володимир Кличко вийшов на бій під нашу пісню. Звичайно, ми були не проти. Тим більше, ми поважаємо цих двох братів-боксерів не тільки як спортсменів, а взагалі як громадян, які представляють країну, з якою не так багато добрих, позитивних асоціацій у світі.

– А що ви зараз записуєте з Тарасом Чубаєм?

Леньо: Ми закінчуємо роботу над нашим спільним альбомом. Залишилося пару штрихів.

– Я чула, що ви зібралися поїхати з гастролями до Австралії?

Шерстюк: Так, ми хотіли виїхати в січні, у них тоді якраз розпал літа, але, на жаль, не виходить, тому, швидше за все, поїдемо у червні.

– Тобто у розпал їхньої зими?

Шерстюк: Так. Нас запросила Австралійська українська громада, яка набагато більше розрізнена, ніж канадська. Тому українські гурти практично ніколи там не виступають. А в жовтні ми виступатимемо в Лондоні. Це будуть дні України у Великій Британії. Серед хедлайнерів: проект Олега Скрипки «Лє Ґранд Оркестр» і Kozak System.

– Щодо ваших європейських концертів. Цього літа ви виступали в Польщі на одній сцені зі Стінгом.


Шерстюк: Так, ми там грали 20 червня. Стінг – майстер великого класу, ми пишаємося тим, що грали з ним на одній сцені. Його музиканти підійшли до нас після концерту і сказали: «Great show…» Це було дуже приємно.

– Але мені здається, що вам за стилем ближчий Кустуриця.



Леньо: Так.

Шерстюк: До речі, з приводу Кустуриці. Ми вже маємо запрошення на відкриття кінофестивалю «Кустендорф-2014», який Емір Кустуриця вже протягом близько десяти років проводить у перших числах січня. Ми виступатимемо на відкритті цього фестивалю.

– Що таке Kozak System у вашому розумінні?

Леньо: Козацька Система – це маленький соціум у великому соціумі. В нього входять не тільки музиканти гурту Kozak System, а й всі люди, які являються нашими друзями та помічниками, як у роботі, так і в житті. На першому місці в Козацькій Системі – любов один до одного, повага один до одного, вміння йти на поступки, вміння прийти на допомогу у важкий момент, розуміння того, що ми проживаємо це життя разом і відповідальність моя є не меншою, ніж відповідальність мого побратима. Тут не тільки акцент на тому, що ми є нащадками славних козаків, а ще й на тому, що сучасний чоловік має бути по-справжньому чоловіком.

– І яким же має бути справжній чоловік?

Шерстюк: Чоловік має слідкувати за собою і фізично, і морально. Сучасний чоловік повинен мати дуже великий кругозір, володіти декількома мовами, бути здатним прийти на допомогу своїй жінці…

Леньо: Подивись, зараз кожний чоловік, якому за сорок, уже з пузом. Невже важко хоч раз на тиждень займатися гімнастикою або не їсти, що попало? Чому коли чоловік заїжджає на своїй улюбленій машині на автозаправку, він п’ять хвилин перепитує оператора: «Що це за бензин? Чи немає там домішок?» – щоб, не дай Боже, не пошкодили шлунок його машині. Натомість, коли він сам сідає за стіл, закидає в себе все, що попало.

– 2013-й рік ви зустріли виступом на Червоній площі у Москві. Зараз між Україною та Росією дуже непрості відносини. Як ви думаєте, наскільки тепер можливі ваші гастролі до Росії?

Леньо: Я вважаю, що відносини між Україною та Росією надуті, це потрібно тим чи іншим політичним силам, за якими стоять ті чи інші бізнес-інтереси. Велика кількість звичайних людей, як в Росії, так і в Україні, – це люди з подібним відношенням до життя та з подібним набором якостей. У Росії на концертах нас приймали прості, щирі люди. Нікуди від нас Росія не дінеться. Але Угода з ЄС іще нічого особливо не змінить. Зараз справжні відносини між українцями жахливі. Намагання, нічого не зробивши, заграбастати собі велику славу та гроші, невміння дивитися на три кроки вперед, вічна суєта, вічне штовхання плечима, тотальна агресія. В Україні неймовірна корупція. А корупція – це наслідок «раку головного мозку» нації. Нам треба повільно, крок за кроком учитися європейським цінностям. Головне – зрозуміти, що безпосередньо від кожного з нас залежить наше майбутнє і наш вибір. Я вибираю ЄС.

– Ви співаєте про партію снайперів. Іще її не створили?

Шерстюк: Це жартівлива пісня.

Леньо: Я знаю велику кількість людей, яких уже настільки дістала політика, що вони вважають, що врятувати ситуацію в цій країні може тільки партія снайперів, яка зітре з лиця землі те неприємне, що на сьогодні собою являє український політикум, і на їхнє місце… А ось тут виникає питання: партія снайперів не каже, хто прийде на їхнє місце. Вона каже: «Давайте одним пострілом позбудемося всіх». Проте це неправильний вихід, тому що на їхнє місце прийдуть подібні. Ми маємо виховати певну категорію людей, які не захочуть красти.

– Яким чином їх можна виховати?

Леньо: Тільки на власному прикладі…



– See more at: http://www.pic.com.ua/hurt-kozak-system-bahato-lyud ej-vvazhayut-scho-vryatuvaty-sytuatsiyu-v-tsij-kraj ini-mozhe-tilky-partiya-snajperiv.html#sthash.M7ZIS V0T.dpuf