У кінці травня виповнюється 20 років,
як у Мерефі, встановлено пам’ятник отаману Війська Запорізького Івану
Сірку. Бо тут, у слободі Артемівка, що тепер один з мікрорайонів міста,
він жив. А перед цим громадськість, чиїм коштом було встановлено
погруддя, дізналася, що майдан будуть реконструювати, а пам’ятник
переносити. Причому перенесення значиться першим пунктом. Голова
обласної організації Українського фонду культури Віктор Бойко висловлює
побоювання, що в нинішніх умовах, монумент знімуть з постаменту, а потім
може не вистачити ні бажання ні коштів, аби знову його встановити. З
іншого боку, навіщо зачіпати пам’ятку історії, якщо можна розробити
проект і без перенесення. Цей монумент, як розповідає ініціатор його
встановлення краєзнавець Кость Романов, не просто тут з’явився. Понад
десть років погруддя Сіку лежало в нього на подвір’ї, аж поки дочекалося
Незалежності і його встановили. І то тодішньому мерові Мерефи пану
Хихлі, довелося стукнути кулаком по столу. Люди ходили по місту збирали
кошти. Допоміг Фонд культури. Тепер от монументу загрожує дракон влади.
Не той надувний, що за спиною в отамана, а справжній. Воно й не дивно,
адже Сірко – ніяк не вписується в той образ, який вбили в макітру
кожному українцю – нещасної жертви. За легендою, записаною Дмитром
Яворницьким, він народився із зубами, що означало що це - майбутній
козак і воїн. На картині відомого художника Сергія Пущенка немовля
Іванко одразу ж вхопив пиріг зі стола, а в іншій рукою тягнеться до
шаблюки. Сірко виграв 67 битв. Воював під Дюнкерком, Брав Трапезунд…
Жодної битви не програв. Бував жорстоким, але жорстокими були й вороги,
котрі ясиром заполонили східні ринки. Оцей образ українця й переможця,
мабуть, і муляє очі. У 1709 р. російські каральні війська полковника
Яковлєва здобули Чортомлицьку Січ, нищачи не тільки живих, але й
мертвих, плюндруючи козацьке кладовище. Було сплюндровано й могилу
Сірка, вандали витягли з неї цінні речі, лишилися лише сліди від
соболиної шапки, яка була на голові покійного. Тіло кошового довелося
тоді ж переховати біля с. Капулівки. В дореволюційну пору до могили
музейні працівники приставили навіть сторожа. При більшовиках усе
змінилося. 1939 року голова Нікопольського райвиконкому заявив, що Сірко
— петлюрівець, а тому не варто дбати про його могилу. Останню
по-варварськи розкопали в 1967 році вночі при світлі фар трактора.
Підмінили череп нібито задля антропологічних досліджень. До речі,
отаманові не затишно було на майдані. У 50-метровій захисній зоні -
генделики, майже біля підніжжя облюбували собі стоянку таксисти… Тепер
от намагання, прибрати Сірка – подалі з очей. Але і не таких драконів
отаман і характерник Іван Сірко поборював. Леонід Логвиненко
