Неділя, 09.02.2025, 02:50
Приветствую Вас Гість | RSS
Пошук
Головна | Каталог статей | Регистрация | Вход
МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ
Форма входа
Меню сайту

Категорії каталогу
Мои статьи [707]

Наші друзі
  Locations of visitors to this page

Новини
[24.11.2017][Мои статьи]
Партія снайперів: Програма моменту (0)
[25.02.2017][Мои статьи]
ВОЖДИ ПРОЛЕТАРИАТА» О НАРОДАХ (0)
[22.02.2017][Мои статьи]
Отці невидимого фронту (УПЦ ФСБ) (0)
[20.01.2017][Мои статьи]
Музичний олігарх з ДУС АП проти журналіста О.Ягольника! (0)
[31.12.2016][Мои статьи]
Константин Стасюк о "неправильной" физиологии и "официальном" лечении (0)
[15.11.2016][Мои статьи]
Комбат Юрий Покиньборода против Хатии Деканоидзе (0)
[04.11.2016][Мои статьи]
Ось і студентка стала директором музею… (0)
[08.10.2016][Мои статьи]
“Друзі Гіркіна” з Міноборони майже святі… (0)
[07.10.2016][Мои статьи]
Мистецтво в зоні АТО (0)
[29.09.2016][Мои статьи]
Для чого заборонили Київську Русь? (0)

Опитування
За кого будете голосувати на дострокових виборах до ВРУ?
Всього відповідей: 790

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Публікації » Мои статьи

Ольга Герасим`юк: Розмова з кріпаками феодального села

Ольга Герасим`юк: Розмова з кріпаками феодального села

 Закінчується виборча кампанія. Аби зрозуміти весь жах покращеного життя українських селян, що давно перетворилися на безправних кріпаків новоявлених феодалів, достатньо побувати у кількох населених пунктах. Повна безнадія і безправність! Лише революція!?

Кілька місяців народний депутат, відома журналістка Ольга Герасим`юк, цілеспрямовано відвідує забуті села свого виборчого округу в Одеській області. Покращення нема і за нього не варто боротися! Треба змінювати всю політичну систему! А для цього, через вибори, мирно спробувати відсторонити соціальних паразитів від влади. Тому так важливий кожний голос, кожний депутат, який не продасться голубим глистам!

Бажаємо пані Ользі успіхів і перемоги!

Цей текст взятий з сторінки Ольги Герасим`юк на Фейсбуці. Пропонуємо ці яскраві, трохи відредаговані замальовки сільських реалій широкому загалу.

 

Була в Павлівці. Це таке типове одеське село, розвалене, з гігантським портретом кандидата від ПР на сірій будівлі, про яке сказали - та, то бар такий.
Біля магазину зібралися з людьми- вони запропонували посідати на лавках щільно, щоби грітися одне від одного, бо вітер смалкий. А в приміщення зі мною не можна. . З-за рогу магазину вийшла жінка з дитиною й хотіла слухать, та за мить з-за того ж

рогу з'явилася чоловіча рука й витягла ту жінку з дитиною назад. Тітки кивнули мені лукаво - диви, забрав, щоби не світилася тут з вами…
Далі почали казати про життя.

 Тримали біля себе десь підібрані картонні коробки - то на розпал, дрів нема, треба чимсь топить.

 " Це - мій газ", - позувала жінка, що роздобула коробок найбільше . До речі, вона - голова ветеранської організації Павлівки... Хоча - чого до речі?....Сміялися :добре, що ще світло, бо скоро треба по хатах - тут вовки ходять.

 Павлівський держліспгосп давно вже, кажуть чоловіки, що теж підсіли, під  «донецькими». В ліс не зайти, нам не можна. Наші діди, батьки наші тут полювали - а нам зась! Чиє це тепер?

Чоловіки повставали й стали показувать картину - часом сюди приїздять "джіпи", звідти ледве вивантажується " ІванІванович" - отака морда! Отакеннаооооо! Вірите? Як хата морда! А вже сам ледве вилазить - отако автомобіль прогинається, а потім підскакує! Звідусюди слуги ціляться в когось, потім хтось стрельне - а той ледве рушницю підніма. Та й усьо.

В лісі розвели для цього кабанів. Свині наші схрещені з китайськими. Та й розвелося їх стільки- що біда! Ніхто не відстрілює, бо Той приїздить раз та й усе, а більш нікому, крім Того, не можна - а вони плодяться, а їм же жерти треба - то вискакують з лісу, до городів, до полів, порозривають все навколо - й назад! І той ліс, кишить ними. Воно ж тварина, розмножується...
Вовки по селу ходять - дітей не пускаємо...
Сиділи ми так довго, померзли, жінки в квітчастих хустках ( де вони їх беруть, справді? Нійде в магазинах не бачила), похапали мої льодяні руки в свої м'які , трохи шорсткі й несподівано теплі, й ми так ще переговорили й про ту Людку, що бугалтером ото - а сама таблицю множення плутає, онино стоїть дивиться, на тих, хай їм всяке, робить: ходить і каже, шо її безплатно власть полікувала, дак власть хароша! Ну, не дурне? Од чого її лікували спитайте... А ще про отого, що збоку - бачиш? - його на голову сільради не обрали, бо сказав, що буде людей слухать...
Так, ну, ходімо вже вже по хатах, бо стемніє скоро... Ти не переживай, воно якось буде. Нам ото мозги не будуть вставлять. Ну, і шоб волосся назад одростила, чула?
Випустили зі своіх теплих долонь, яблуко дали...
Іхала по баюр'ях, дивилася на гігантські портрети кандидата од влади під лісом, з якого от-от мали вискочити здичавілі китайські свині, коханки павлівських кабанів...
Голова ветеранської організації десь вже розпалювала грубку коробками з-під печива й вина, які ій не купити...
ІванІванович тяжко десь вилазив із "джіпа", що стогнав і ненавидів його так само, як ці павлівські мисливці, що вже розучились стрілять.
Цю картину треба буде повісити в Верховній Раді

 

Підготував до друку Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Категория: Мои статьи | Добавил: snayper (25.10.2012)
Просмотров: 658 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Copyright MyCorp © 2025
Зробити безкоштовний сайт з uCoz