© Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV
|
Жива і мертва вода (до реалій інформаційної війни) |
Кожен пам’ятає ці казкові сюжети: щоб
загиблого героя повернути до життя, його тіло поливають спочатку
«мертвою», а потім «живою» водою. Такого роду чудеса зазвичай мають
цілком реальну основу, а за очевидними перебільшеннями ховаються доволі
буденні речі.
У даному випадку йдеться про те, що
пораненій людині треба спочатку продезінфікувати рани, а потім дати
поживу для швидкого відновлення.
Найкращим засобом для відновлення здоров’я є свіжо віджаті соки.
Тому саме їх використовують після важких операцій, а також тоді, коли
людину треба швидко відновити після хвороби. Свіжий сік (фреш) – це і є «жива вода».
Найкращим і найдоступнішим є виноградний сік, адже його можна
видушити однією рукою, по суті, це вже готовий до вживання напій у
природній тарі. Звідси його назва – «вино» (сік, напій життя, аква віта,
жива вода) і «град» (огорожа, оболонка). Можна сказати, що виноградне
гроно – це упаковка «живої води». Це справжнє вино, напій найвищого
гатунку.
А звідки взяти «мертву воду» – для знищення мікробів та інших шкідників? Якщо
залишити виноградний сік (чи інший рослинний сік) без термічної
обробки, то він швидко почне розкладатися. Якщо це відбувається без
доступу кисню, то сік перетворюється на розчин етилового спирту
(алкогольне вино). Якщо ж розпад соку відбувається з доступом кисню, то
він перетворюється на розчин оцтової кислоти (кисле вино).
Оце і є «мертва вода», тобто «вода смерті», яка вбиває життя.
Етиловий спирт є отрутою і сильнодіючим наркотиком. Про останнє, до
речі, відверто повідомляється в державному стандарті СРСР – ГОСТ 18300-72 на етиловий спирт. У розділі 5 «Вимоги безпеки» надруковано: «5.1. Етиловий спирт – легко займиста, безбарвна рідина з характерним запахом, належить до сильнодіючих наркотиків, що викликає спочатку збудження, а потім параліч нервової системи». Смертельна доза 96% етилового спирту – 250-300 мл або 6-8 мл на 1 кг маси тіла.
Оцтова кислота на порядок отруйніша: для дорослої людини смертельна доза
безводної оцтової кислоти становить 12-15 г, оцтової есенції – 20-40
мл, столового 9% оцту – близько 200 мл. Саме через свою здатність
убивати все живе оцет використовується при консервації і дезінфекції,
зокрема для знищення вошей та інших паразитів. Навіть невеликі дози оцту
убивають грибки, плісняву, спорові форми мікробів, стійкі до
кип’ятіння.
Тверезо мисляча людина правильно застосовує «живу» і «мертву»
воду: першу вона п’є для свого здоров’я, а другою вбиває шкідників. Якщо ж людина робить навпаки, то це значить, що вона або безумець, або невіглас.
Природно, виникає запитання: А чому навколо нас люди рідко вживають
«живу воду» (свіжі соки), натомість масово вживають «мертву воду» –
алкогольні напої і продукти з оцтом та іншими консервантами?
Річ у тім, що нинішнє цивілізоване суспільство є жертвою інформаційної війни.
Як відомо, звичайна війна (мечі, стріли, кулі, танки, лазери) – це
справа доволі затратна і небезпечна, адже для знищення противника
потрібні значні ресурси. Натомість інформаційна війна дозволяє
ліквідувати противника його власними силами і ресурсами. Тобто жертва інформаційної війни здійснює самоліквідацію, а переможцю залишається тільки зібрати трофеї і з вигодою для себе утилізувати залишки.
Те, що ми бачимо навколо – це самоліквідація суспільства. Насмішка
диявола полягає в тому, що «живу воду» (передусім виноградний сік) люди
перетворюють на «мертву воду» (алкогольні напої) і п’ють її з побажанням
здоров’я. Так би мовити, вбивають себе «добровільно і з піснями».
Не краща ситуація з масовим застосування оцту, тобто засобу для
знищення вошей: його не тільки додають до консервації, але й масово
вживають «для похудіння» (спалювання слизових оболонок убиває апетит),
«проти гіпертонії» і «розширення вен» (ослаблений, анемічний організм не
спроможний до високого кров’яного тиску), «для поліпшення травлення»
(?), додають «для смаку» до борщів, соусів, салатів і вінегретів. Якщо
вірити теперішній пропаганді, то яблучний чи виноградний оцет – це мало
не панацея від усіх хвороб.
Отже, маємо потужну інформаційну атаку. Вона підкріплена не
тільки масовою рекламою і неіснуючими «дослідженнями канадських вчених»,
а й навіть на рівні інтерпретації архаїчний міфів. Скажімо, нектар,
який пили боги в гелленській міфології, пояснюють як «напій смерті» –
від слова νέκρος (читається «некрос» – мертвий), тобто «мертва вода».
Насправді, «нектар» – це «жива вода». Слово походить, скоріше
всього, від двох гелленських слів (див. словник давньогрецької мови
Дворецького): 1) νέος (читається «неос») – новий, молодий, юний, свіжий,
і 2) κτέαρ (читається «ктеар»), або κτέανον – набуток; однокореневими
до нього є слово κτήμα – добро, набуток, цінність, скарб. Отже, нектар – це свіже добро, свіжий набуток. Це фреш, який пили боги.
Звісно, що це слово не пов’язано з «некрос» (мертвий), бо боги не п’ють
отруту – це роблять тільки п’яниці і довірливі жертви диявольської
брехні.
Ось такі нюанси інформаційної війни. Як колись казав Морфей,
«Ласкаво просимо в пустелю реальності» (кінофільм «Матриця», 1999).
Докладніше про сучасні інформаційні війни читайте у статті «Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату».
Ісус Хрестос знав, що настануть важкі часи, коли в людей
затуманиться уявлення про правду і брехню, корисне і шкідливе, добро і
зло. Тому своє прилюдне служіння Він розпочав з чуда на весіллі в Кані
Галілейській. Тоді для гостей, які вже захмеліли, він створив величезну
кількість освіжаючого виноградного фрешу – див.: «Перше чудо Ісуса Хреста: звільнення від алкоголю».
Сенс цього чуда в тому, що оновлення життя треба починати зі
звільнення від наркотиків і отрути. Для цього не потрібно додаткових
витрат, достатньо тільки бажання. Бути щасливим і здоровим просто, бо
щастя і здоров’я – це природний стан людини. «Слава блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним» (Григорій Сковорода).
|
