Вівторок, 20.08.2019, 02:03
Приветствую Вас Гість | RSS
Пошук
Головна | Каталог статей | Регистрация | Вход
МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ
Форма входа
Меню сайту

Категорії каталогу
Мои статьи [707]

Наші друзі
  Locations of visitors to this page

Новини
[24.11.2017][Мои статьи]
Партія снайперів: Програма моменту (0)
[25.02.2017][Мои статьи]
ВОЖДИ ПРОЛЕТАРИАТА» О НАРОДАХ (0)
[22.02.2017][Мои статьи]
Отці невидимого фронту (УПЦ ФСБ) (0)
[20.01.2017][Мои статьи]
Музичний олігарх з ДУС АП проти журналіста О.Ягольника! (0)
[31.12.2016][Мои статьи]
Константин Стасюк о "неправильной" физиологии и "официальном" лечении (0)
[15.11.2016][Мои статьи]
Комбат Юрий Покиньборода против Хатии Деканоидзе (0)
[04.11.2016][Мои статьи]
Ось і студентка стала директором музею… (0)
[08.10.2016][Мои статьи]
“Друзі Гіркіна” з Міноборони майже святі… (0)
[07.10.2016][Мои статьи]
Мистецтво в зоні АТО (0)
[29.09.2016][Мои статьи]
Для чого заборонили Київську Русь? (0)

Опитування
За кого будете голосувати на дострокових виборах до ВРУ?
Всього відповідей: 790

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Публікації » Мои статьи

«Громадський осуд» з присмаком шахрайства

«Громадський осуд» з присмаком шахрайства


Хто дозволив керівництву відомого українського видання судити журналістів?До інформаційного агентства «Антирейдер» та Генерального прокурора України звернувся журналіст газети «Вечірні Вісті», керівник програми «Корупція по-українськи» Наталія Сидорова. Вона розповіла історію, яка навряд чи залишить байдужими колег по перу та мікрофону. Виявляється, що в нашій державі свободу слова намагаються придушити не лише окремі чиновники, але й самі ж журналісти! Точніше – деякі представники на чолі з керівником відомого періодичного видання. До того ж, схоже на те, що самозвані «громадські судді» не погано заробляють на такому понятті, як журналістська етика.
Втім – слово Наталії. Сподіваємося, що її слово почують не лише медійники, але й правоохоронці. В решті решт, боротьба за свободу цього слова – мета спільна!Генеральному прокурору УкраїниКерівника програми «Корупція по – українськи»Сидорової Наталії ЙосипівниЗаяваПро незаконну діяльність «комісії з журналістської етики»Нещодавно у виданні «Дзеркало тижня» було опубліковано, як виявилось пізніше, недостовірну, не перевірену інформацію щодо статків замісника генпрокурора пана Кудрявцева.

Однак, за позовом пана Кудрявцева ( cправа № 2 – 5529/09) суд визнав опубліковане недостовірним. Для «ДТ» подібні фіаско та спростування інформації – звична ситуація. Тому особливо цинічно, коли очільник названого ЗМІ керує ще й групою осіб, які мають наглість видавати папірці – пасквілі, що містять завідомо недостовірну інформацію щодо окремих журналістів. Пасквілі гучно називають «громадським осудом» і розповсюджують на сайтах та шпальтах інших ЗМІ. Група вважає себе «комісією». Активність якої та зміст наклепу залежить, вірогідно, від того, скільки заплатив замовник – заявник.Чи не тому 23 червня 2010 року так звана комісія з журналістської етики ( розташована за адресою редакції газети «Дзеркало тижня», вул. Тверська, 6, голова комісії Володимир Мостовий, він же діючий головний редактор видання) оголосила один із своїх неправомірних вироків – громадський осуд (!) журналістці «ВВ».

За два з половиною роки роботи журналістом та керівником «Корупції по – українськи» мною, Сидоровою Наталією Йосипівною, проведено більше ста журналістських розслідувань. За їх наслідками усунено і припинено десятки порушень прав громадян, припинено дії рейдерів, немало осіб притягнено до відповідальності за корупційні діяння.

Зокрема, після публікації 23 червня 2010 року «Откуда у дедовщины ноги растут?» наказом міністра оборони був звільнений з посади керівника військового ліцею імені Богуна полковник Тхоржевський.

Програма «Корупція по – українськи» нагороджена Золотим пером та іншими відзнаками. В цілому маю понад 10 років судової практики.

І тут група якихось недолугих «суддів», рейдерів інформаційного простору, жоден з яких, очевидно, нічого не тямить у справжніх розслідуваннях, вирішили, що будуть втручатися у мою професійну діяльність і диктувати що, коли і у який спосіб досліджувати. До речі жодного позову по моїх публікаціях програно не було, жодного випадку спростування інформації також.

У своєму «вироку» акули словесного шахрайства пишуть:У статті йдеться про те, що І.Беро, користуючись зв’язками у правоохоронних органах, намагається посадити свого колишнього чоловіка Б.Денисенка до в’язниці, аби безперешкодно вивезти до Нідерландів, де у неї є покровитель, спільних дітей і влаштувати особисте життя без колишнього чоловіка. Журналістка звинувачує І.Беро в аморальній поведінці, зокрема в тому, що вона провокувала порушення кримінальної справи щодо зґвалтування її колишнім чоловіком Б. Денисенком на очах у неповнолітніх дітей.

При цьому в оригіналі було написано : «…по словам родителей, крутой заграничный воздыхатель заваливал подарками…», «…Ирина, якобы, собралась выезжать в Голландию…»,«…и решила действовать Беро, скорее всего, не без помощи иностранца. По версии родителей Богдана, именно воздыхатель Ирины смог повлиять на милицию».

Тобто, для інформаційних наперсточників з «комісії» версії, припущення, та інші літературні прийоми в даному випадку не існують.

А те що і як відбувалося в редакції «Дзеркала тижня» - шок!15 березня 2010 року особа, що представилася Вікторією Чалован - секретарем згаданої комісії, запропонувала мені прибути на засідання «комісії» на 11 годину 16 березня 2010 року.

Буцім – то за скаргою громадянки Ірини Беро, якій не сподобалося, що стала гласною її особиста причетність до неправомірних дій працівників міліції.

Достеменно знаючи, що розглядом подібних заяв може займатися виключно суд, із – за цікавості я прибула на Тверську, 6.

Туди ж викликали інших учасників конфлікту, інтереси яких зачіпалися у статті «Сколько стоит посадить мужа?», прибув юрист «ВВ» Дмитро Семенов.

З самого ранку у так званій комісії була накрита поляна на уве, ще звечора добряче хильнули. Бо через одного були небриті і тхнули перегаром.

Спочатку викликали і слухали заявницю, величаючи її виключно Ірочкою ( очевидно, за правилами етикету недолугої комісії). Потім родину Денисенків. Фактично відбувався не санкціонований допит громадян.

Вислухавши матір Денисенка, Голова висловив думку про те, що заявниці Беро слід поспівчувати, що у неї така свекруха (!?)Ні склад комісії, ні «крамольна» публікація, ні заява Беро, ні порядок розгляду заяв, ні права та обов’язки сторін, можливі правові наслідки та порядок їх оскарження оголошені не були. Жодним чином не досліджувались витяги з публікації, які заявниця вважає неправомірними і недостовірними.Представники «комісії» явно удавали із себе осіб, наділених правами встановлювати чи відкидати викладені журналістом факти, визначати їх достовірність чи не достовірність; визначати журналістське розслідування таким, що відбулося чи не відбулося; диктувати методи підготовки та проведення журналістських розслідувань; визначати відповідність чи не відповідність дій журналіста законам, що регламентують діяльність ЗМІ.

«Судді» дуже туго орієнтувалося у «неправильній», на їх думку, публікації та чинному законодавстві.

І жоден з них, як виявилось, не розуміє, що основними в написанні будь – якої статті є юридичні документально підтверджені факти ( судові рішення, постанови про порушення кримінальних справ і т. д. ), і саме вони були покладені в основу матеріалу.

При цьому надані мною процесуальні документи взагалі до уваги не прийняли. Очевидно, не знають, що таке розслідувати.

У неправомірній дискусії приймав участь сам пан Голова Мостовий та інші.

Кожен доводив щось своє, однак на питання, якими саме нормативними актами регламентуються дії цього збіговиська, ніхто відповісти не зміг.

Недолугим не зрозуміло, що їхні жалюгідні засідання можуть розповсюджуватися виключно на підписантів Кодексу журналістської етики та осіб, які визнають цей Кодекс і так звану комісію.

Цікаво, що «комісіонери» стали на захист не тільки заявниці Беро, а й міліціонерів, які грубо порушують права громадян та процесуальні норми, чому у редакції «ВВ» є всі необхідні докази.

Після засідання я вимагала надати протокол «комісії» для ознайомлення, внесення змін, підписання та регламент. Однак мені відмовили (!) тому, що це внутрішня документація ( яка, до речі, стосується мене!)Одним словом, група осіб, які не мають на те жодних законних правових підстав, грубо втручається в професійну діяльність журналіста, перешкоджає діяльності журналіста ( ст. 171 КК України), наносить шкоду діловій репутації, свободі слова, журналістській спільноті та, власне, надає можливість міліцейським перевертням у погонах та таким, як пані Беро уникати відповідальності.

В цілому діяльність так званої «комісії» містить, на мою думку, і ознаки шахрайства при здійсненні повноважень, на які за законом її представники не мають жодних прав.

У зв’язку з викладеним прошу Вас:- перевірити законність діяльності вказаної нелегітимної, я вважаю, структури, і заборонити її неправомірну діяльність;- притягнути до відповідальності винних осіб;- внести акти прокурорського реагування на так званий вирок («громадський осуд») від 23 червня 2010 року. Оскільки всі факти, викладені у статті «Сколько стоит посадить мужа?» повністю підтверджені документально, все інше є версіями і припущеннями, що не суперечить чинному законодавству.ЩОДО ЗАЯВИ І.БЕРО З ПРИВОДУ ПУБЛІКАЦІЇ У ГАЗЕТІ «ВЕЧЕРНИЕ ВЕСТИ» СТАТТІ Н. СИДОРОВОЇ «СКОЛЬКО СТОИТ ПОСАДИТЬ МУЖА?»Пані І.Беро звернулася до КЖЕ із заявою, у якій оскаржує факти, викладені в публікації журналістки газети «ВВ» Н.Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?».

У статті йдеться про те, що І.Беро, користуючись зв’язками у правоохоронних органах, намагається посадити свого колишнього чоловіка Б.Денисенка до в’язниці, аби безперешкодно вивезти до Нідерландів, де у неї є покровитель, спільних дітей і влаштувати особисте життя без колишнього чоловіка. Журналістка звинувачує І.Беро в аморальній поведінці, зокрема в тому, що вона провокувала порушення кримінальної справи щодо зґвалтування її колишнім чоловіком Б. Денисенком на очах у неповнолітніх дітей. Журналістка звинувачує співробітників Броварського райвідділу міліції у сприянні І.Беро і протизаконних діях проти Б.Денисенка, колишнього міліціонера.

І.Беро стверджує своєю заявою, що всі факти, наведені у статті, не відповідають дійсності.

Комісія з журналістської етики вислухала аргументи наведені І.Беро. Журналістка із нею не зустрічалася, конфлікт між нею та колишнім чоловіком викладено зі слів родичів Б.Денисенка.

Комісія вислухала пояснення кореспондента «ВВ» Н.Сидорової, юриста газети та родичів Б.Денисенка, колишнього чоловіка І.Беро.

Комісія не досліджує достовірність чи недостовірність фактів публікації і не ставить їх під сумнів. Завдання Комісії – встановити, чи були вивчені при підготовці публікації факти, чи подані вони збалансовано і у повному обсязі, з наданням точок зору всіх учасників конфлікту, як вимагає закон.

Комісія встановила, що журналіст Н.Сидорова при підготовці публікації «Сколько стоит посадить мужа?» користувалась як доказовою базою, документами тільки однієї із сторін конфлікту – родичів Б.Денисенка. Висуваючи проти І.Беро звинувачення морального характеру та звинувачуючи працівників міліції у корупційних діях, журналіст Н.Сидорова не надає жодних доказів, здобутих нею особисто під час журналістського розслідування. Власне, розслідування як такого і не відбулося. Не була вислухана інша сторона конфлікту. Унаслідок цього була порушена стаття 5 Закону про інформацію, яка вимагає неупередженості, об’єктивності, повноти, точності інформації. Позиція автора далека від об’єктивного й неупередженого висвітлення подій. Відтак інформація дійшла до читача в однобічному, неповному, спотвореному вигляді.Також журналістка не взяла до уваги ту обставину, що між сторонами існує майновий конфлікт щодо поділу квартири колишнього подружжя.

Н.Сидорова вважає такі методи «розслідування» припустимими і посилається на традицію і практику своєї газети – друкувати матеріали із висвітленням однієї точки зору і надавати, якщо буде вимога протилежної сторони конфлікту, можливість спростувати наведені факти.

Юрист видання таку практику підтвердив, як підтвердив і те, що публікація пройшла експертизу юридичним підрозділом газети.

З огляду на вищесказане, Комісія з журналістської етики:- засуджує подібну практику проведення журналістських розслідувань у газеті «Вечерние вести» і, зокрема, методи підготовки журналісткою Н.Сидоровою публікації «Сколько стоит посадить мужа?», оскільки вони порушують вимоги Етичного кодексу українського журналіста: п.6 «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста» та п.10 «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».

Комісія з журналістської етики оголошує журналістці Н.Сидоровій громадський осуд.

Голова Комісії з журналістської етикиВ.П.МостовийIA Antiraider
http://stopotkat.net/news/view/8182
Категория: Мои статьи | Добавил: snayper (13.03.2012)
Просмотров: 534 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Copyright MyCorp © 2019
Зробити безкоштовний сайт з uCoz