Сучасна науково – обґрунтована світоглядно – ідеологічна концепція розвитку України.

Проект новітньої Конституції держави Україна.

Про автора та від нього.

 Автор даної роботи, Остапович Володимир Володимирович.

 На підставі аналізу життєвого досвіду, автор абсолютно переконливо утвердився в тому, що життя людини не є якимось стихійним та безвідповідальним вирієм подій, складових його суті.  Кожне життя людини є не чимось іншим, як виконанням нею персональної відповідної програми дій, свого роду "прописаної" їй ззовні. При цьому у житті людини не може бути нічого випадкового. Навпаки, усе що трапляється у її житті, є обумовленою програмною закономірністю з тим чи іншим її вираженням в існуючій реальності.

Весь текст -

http://www.rtkorr.com/news/2011/06/22/246227.new

 Саме з таких позицій перед автором даної роботи завжди поставали питання стосовно сенсу життя людини, пізнання непізнаної сторони суті цього сенсу, пошук дороги до Великої Істини.

 Постійно переймаючись пошуком логіки вчинків людини у процесі її життєдіяльності, автору довелося підійти до визначення певних фундаментальних підвалин, які лежать у матричній площині самого процесу її буття. Відповідно, це дало йому можливість на підставі глибокого аналітичного мислення синтезувати певні висновки, які сформували низку новітніх наукових пізнань щодо самої природи буття людини та характеру її вчинків.

 У процесі цих досліджень, автором були виявлені певні закономірності, які притаманні як розвитку самої Світобудови, так і людського суспільства зокрема. 

 При цьому була встановлена, як аксіома, причино обумовлена  наслідкова закономірність усіх явищ, пов'язаних з вчинками людства у процесі його життєдіяльності. Тому питання стосовно одвічного прагнення людиною до щастя та щасливої її долі не покидало і автора.

 Завдячуючи глибинному пошуку відповіді і на це питання, автором були визначені ті масштабного характеру причини, які в т.ч. обумовили причинну скошеність стану свідомості планетарного людства та призвели його до повного занепаду і цілковитої деградації.

 То ж чи може людина ніби Розумна, за цих обставин зробити свою долю щасливою?.

 Звісно, ні!.

 Опираючись на отримані відповідні знання, автором ще на старті президентських виборчих перегонів 2004 року були встановлені і описані ті існуючі у людських стосунках фундаментальні причини, котрі і тепер, залишившись не розв'язаними, не дають підстав створити гармонійні умови для щасливого майбутнього народу країни.

 Підтвердженням цьому є сам процес подальшого зубожіння народу, орієнтований на кінцеве його падіння у пучину безодні. Це є очевидним фактом без усіляких сумнівів. І жодна влада, жоден президент, не ліквідувавши умови існування цих причин, не виведуть свій народ із цієї пастки.  

 Не усвідомлення цих причин представниками влади тільки створює ілюзію про певну благочинну відповідність їх вчинків. А це у свою чергу вказує на те, що не усвідомлюючи більшого, людина, маючи очі, усе ж таки залишається сліпою, і надалі, крокуючи цією стезею, як не прикро, але свідомо вибирає собі не втішний вирок.

 За подібних обставин тільки підсвідомий ілюзорний підхід може стати певним аргументом для певних мрійників про те, що щоб там не було, а краще "моя хата з краю". Такий підхід для людини з природно скошеною структурою стану свідомості, досить часто вважався кращим, але чи так це насправді, питання уже навіть не риторичне. Причина та наслідок у їх неперервній взаємодії реально відображує помилковість такого мислення у полі об'єктивного буття.

 Автору з дитинство також досить часто приходило багато думок про булатну сталь.

 У результаті, йому в подальшому прийшлося займатися цією темою на професійній основі. Так колектив, у якому працює автор даної роботи, реалізував у т.ч. і його мрію про булат.

 Постійне прагнення автора до пошуку як новизни у чомусь, так і нового загалом, орієнтувало трудовий колектив у першу чергу до науково – творчої роботи.

  Торкаючись булату, то він для автора у свій час також був легендарним, загадково непізнаним і містичним, як це є і понині для багатьох людей, що проявляють до нього підвищений інтерес. Але, працюючи над розкриттям його таємниці, усе виявилося значно простіше.  І змістовна суть цього "простіше" полягає у самій звичайній простоті, пов'язаній з деяким іншим, відмінним від нинішніх уявлень сучасної науки підходів стосовно теорії металознавства та процесів металургії.

 Завдячуючи булатній тематиці, її авторам прийшлося мати справу з уже існуючою у наукових колах теорією фрактальності. Тому автори відродженої технології виробництва булату обгрунтовано назвали структуру булатної сталі природним рукотворним фракталом.

 Такий зв'язок виявився небезпідставним та цілеспрямував авторів булату до пошуку більш грунтовнішого розуміння суті фрактальної теорії.

  Робота у цьому напрямку принесла несподівані результати. Фактично, від простого словникового визначення терміну фрактал, що узагальнено означає дрібний, зігнутий, ломаний, чим подібне його пояснення нічого не визначає, авторам далося  можливим з позиції математики підійти до тлумачення цього терміну, як системи у цілому.

 Виходячи з цього, ми дали на наш погляд більш аргументоване тлумачення суті цього терміну. Згідно йому, під фракталом у першу чергу необхідно розуміти певну цілісну систему, складові структурні підсистеми якої у певному сенсі подібні системі цілісній.

 І мабуть тут досить визначним стало те, що автори при цьому спромоглися, завдяки математичному описанню, визначити ще й так званий фрактальний принцип та його реальне відображення у житті людини.

 У свій час багато філософів та математиків світу стверджували, що саме мовою математики Бог утвердив життя на Землі. І таке ствердження нам довелося досить широко обґрунтувати у його сучасному розумінні. Принаймні, тут фактично мова йде про те, що завдяки математиці та сучасній обчислювальній техніці далося визначити змістовну суть такого алгоритму, який є свого роду будівничим структури як усієї Світобудови, так і кожної її підсистеми зокрема.  Отже, під цим необхідно усвідомлювати роботу Вселенського Розуму, як цілісного Природного інтелекту загалом за певною програмою того, кого зазвичай називають Творцем.

 Це у свою чергу лягло у основу створення сучасного обгрунтованого загального уявлення про суть Бога – Творця, що до нинішнього часу базувалося на різноманітних абстрактних картинках про нього, створених свідомістю людини.

 На підставі цього було визначено фрактальний принцип, як узагальнений спосіб реалізації Задуму Бога – Творця у розбудові ним самоподібних складових систем цілісної Світобудови, тобто його вотчини, а також похідні від нього інші принципи, що лежать у основі програмної керованості цією вотчиною.

 Отримання таких результатів створило передумови для визначення загальних закономірностей і відносно матричного поля буття людини.

 Звідси стало очевидним і те, що людство на протязі останніх віків, ніби сліпі кошенята, моделювало собі такі умови існування, за яких можливим було б задоволення лише різноманітних власних земних інстинктів.

 Але, виходячи із циклічного відображення реальності у структурі живої Природи, що також випливає із фрактального принципу, подібний курс розвитку людства необхідно вважати таким, який підходить до завершення часу свого існування.

 Мабуть тому нині людство й зіштовхнулося з виникненням глобальної кризи, яку у першу чергу необхідно сприймати як загально – корегуючу об'єктивної реальності та діяльності людини зокрема.

 І тільки після цієї корекції воно зможе перейти у іншу циклічно відображену реальність.

 Тому у нинішній час, в межах дії принципу з самоорганізації Природних систем,  пошук шляхів для підтримання у світі існуючих умов буття людства, надбав піку актуальності.

 Наша країна при цьому також не стала винятком, що нам тепер і доводиться спостерігати.

 У зв'язку з цим, автор даної роботи, спираючись на досягнуті знання, переконливо стверджує, що усілякі флуктуації у пошуку рецептів виходу із даної кризи не принесуть жодних успішних результатів, якщо вони не будуть базуватися на реальному визначенні причинності цих подій та,  такому ж науковому підґрунті.

 Коли ми ще й надалі бажаємо подібних сліпих експериментів, то такі дії будуть черговим жертвоприношенням благами народу і його майбуттям в угоду оточуючій людину навколишній реальності. Ось тільки права на це ми уже не маємо.

Мабуть тому у країні нині й розпочалися різноманітні реформаторські імпровізації з пошуку шляхів виходу із патової ситуації.

 На глибоке переконання автора, намічені нинішньою владою реформаторські кроки ні до чого путнього країну і її народ не приведуть, оскільки вони базуються на існуючих світоглядно - ідеологічній та економічній платформах, змодельованих на основі тисячолітніх псевдо  ілюзорних уявлень людини. Тому такі кроки у цілому не зможуть кардинально вплинути на процеси необхідного до вимог часу шляху розвитку.

 Для того, щоби здійснювана нинішньою владою у країні система реформ не виявилася "працею мавпи", необхідно у першу чергу визначити їх новітні глобальні орієнтири, а також мету розвитку, які мають бути реально науково – обґрунтованими. І тільки потім, та на підставі цього, здійснювати відповідні як стратегічні, так і тактичні дії по реформуванню країни.

 Досягнутий автором на підставі синтезу історично – релігійних і філософських теорій та відповідних досягнень сучасної науки  глибинний рівень пізнань, дозволив йому сформувати сучасну науково – обґрунтовану світоглядно – ідеологічну концепцію новітнього шляху розвитку нашої країни.

 Тому прийняття у країні запропонованої автором нижче викладеної ідеологеми з її розвитку, дійсно створить такі базисні умови, на основі яких стане можливим консолідувати розпорошене суспільство у єдиний здоровий і гармонійний організм.

 Автор також вважає, що відображена у даній роботі нова ідеологема носить глобальний характер та має бути використана світовою спільнотою загалом.

 Опираючись на деякі її основні положення, у країні має бути розроблена і новітня науково – обґрунтована концепція економічного розвитку, яка також може стати базисною для економік країн світу.

 Стосовно самої роботи, то вона автором викладена з використанням сучасних наукових термінів і підходів. Звідси, її розуміння у певній частині може для багатьох читачів бути ускладненим.

 Виходячи з цього, матеріал у роботі автором, з метою її кращого усвідомлення, викладено з деяким відмінним, але повторенням. При цьому комбінації різних тематик іноді спеціально викладені не послідовно, а переплітаються між собою таким чином, щоб читач у цьому зміг угледіти їх прямий взаємозв'язок як єдність усіх здійснюваних у життєдіяльності людини процесів.

Анотація щодо проекту майбутньої Конституції держави Україна.

Мета пропозиції  полягає у повній реалізації системи народної влади, в основу якої покладено верховенство владодавця, тобто народу.

Саме такий принцип дозволить створити істино замкнений (створений на основі наукових досліджень) та справедливий інформаційно – енергетичний комплекс країни за участю представників усього суспільства. Управління країною здійснюватиметься по повному колообігу за принципом так званого „демократичного централізму”,  а по суті - системи централізованого народовладдя, тобто  "знизу до верху, та - зверху до низу”.

Забезпечення реалізації нової структури системи влади країни Україна є абсолютною та виключною вимогою часу.

Саме тепер, як ніколи раніше, настав той час, коли кожній людині потрібно чітко усвідомити наступне. Нині існуюча модель системи влади у країні принципово збудована з єдиною метою, суть якої передбачає підтримання умов існування рабовласницької форми правління та переслідує ключову мету з розподілу та присвоєння суспільних благ на користь вузького клану її творців.

Ця система влади з можливими інваріантами її інтерпретації є такою, яка збудована на псевдо замкненому, тобто такому, що базується лише на уявленнях її творців без будь якого наукового обґрунтування,  інформаційно – енергетичному контурі.

 Реалізація її та їй подібних систем управління, можлива тільки в періоди обмежень, накладених на свідомість людини зовнішніми Природними чинниками. Саме така, та подібні їй існуючі світові моделі управління країнами, по своїй суті є паразитарними та свідомо узурпують у народів право на участь в процесах управління, використовуючи їх при цьому як енергетичне джерело для власних вузькокланових матеріальних накопичень.

Таке явище за своїм проявом є природним і лежить у площині певних, діючих з зовні обмежень, накладених на свідомість людини щодо можливості сприйняття нею реалій оточуючого світу.

Природа функціонування таких явищ носить циклічний характер.

Відповідно до цього, під час того чи іншого циклу з його історично відомими у т.ч. проміжками часу, в рамках Природних принципів з самоорганізації, саморегулювання і розвитку як постійної та неперервної функції Природної еволюції, реалізуються умови суспільного співіснування людства у якості психотипу „раба” або, психотипу „Людини Розумної та Мудрої”.

Нинішній циклічний період співіснування людства якраз відноситься до Природно обмежених можливостей людини з притаманним їй психотипом „раба”, час якого підходить до свого циклічно визначеного завершення. І оскільки циклічний прояв носить неперервний та змінний характер, котрий витікає із спірального принципу розвитку усіх об'єктів Світобудови, то це означає що на зміну існуючому циклу, прийдешнім настане цикл чергового історичного проміжку часу з уже Природно знятими обмеженнями такого стану свідомості усього планетарного людства.

За подібних умов на зміну психотипу людини „ вбивці - раба” прийде психотип нової якості людини, а саме „Людини Розумної і Мудрої", цілковито усвідомлюючої свою істинну Божу приналежність з відповідним характером її поведінки і співіснування у сукупній спільноті планетарного людства. 

І саме у такі перехідні періоди зміни циклів завжди закономірно настає криза колективної свідомості людства загалом, похідними проявами якої є ідеологемні, політичні та економічні підкризи.

 При цьому, одночасно, потрібно виходити із того що планетарне людство необхідно розглядати як певну нелінійну динамічну систему з відповідним циклічним характером прояву його свідомості. Саме тому воно, як підсистема, у складі нелінійних динамічних систем більш високого порядку, у своєму розвитку неминуче є безпосередньо підпорядкованим прояву дії їх, тобто Вищих, еволюційних програмних принципів.

 Отже, реалізація циклічної природи умов буття людства є закономірною і на рубежі зміни циклів завжди виникає криза його свідомості як неминучий Природний фактор.

Наслідком цих змін, в не залежності від волі самого людства, стає руйнація усіх не відповідних новим прийдешнім  умовам буття як стану структури його свідомості так і самих фізичних рамочних меж умов реального існування.

 Тому зараз, виходячи з цього, людство усе більше наближається до відчуття глухого кута на своєму шляху розвитку, що постало перед ним у якості світової проблеми.

За даних обставин зміна умов існування в матричному полі буття людства та, відповідно, зміна форм систем влади, є нагальним фактором з яким воно зіштовхнулося. І усілякі пошуки шляхів виходу із існуючої ситуації будуть марними без усвідомлення причин вичерпності як існуючих світових систем моделей влади, так і порочності нинішнього світобачення самим людством.

Таким чином, саме новій людині, в рамках дії принципів з самоорганізації і саморегулювання щодо багатогранно відображених умов її буття, уже такі форми систем моделей влади будуть не потрібні, оскільки для владування ситуації з метою досягнення корисних інтересів певними кастами людства, загальні умови ближчим часом мають стати аргументовано відсутніми.

За нових обставин Людині уже істинно Розумній і Мудрій необхідністю стане наявність таких умов, за яких вона зможе ладувати на планеті власного буття.

Основною метою існування нової людини стане створення загальних умов саме для ладування нею на Землі та продовження роду людського на шляху його еволюції у складі еволюційного процесу з розвитку самої Світобудови.

 Для забезпечення цих умов, через певний та не такий значний проміжок часу, людство усвідомлено має підійти до розуміння як новітніх вимог часу, так і встановлення у своїй взаємодії тих стосунків, які мають бути відповідними процвітанню на землі Людських та Божих цінностей, а не сьогоденних звіриних інстинктів, сформованих на основі псевдо - концепції Богообраності.  Адже у такому випадку постає справедливе питання, а де ж тоді знаходиться загальна та істинна Божа любов і світлість?

Але навіть у цикл своєї Природної обмеженості людина здатна збагнути те, що для її щасливої долі на Землі у співтоваристві людства мають бути утворені тільки рівні можливості  для самореалізації кожного. Тільки утворення людством рівних можливостей для усіх, що є даром Божим для кожного без винятку, стане запорукою настання на землі циклу щасливої золотої доби, а по іншому – Земного Раю.

Стислий біглий аналіз існуючих на протязі багатьох тисячоліть, притаманних циклу реальних Природних обмежень, усіх рабовласницьких форм моделей влади при уже частково розплющених очах, відкриває ту завісу, за якою криються суто приватні інтереси певних владних кланів у складовій структури людства та їх надумані звірині інстинкти, націлені на задоволення власних похітливих амбіцій.

Для досягнення цієї мети ними тисячоліттями сліпо розбудовувалася імперативна (владна) світова інтегральна піраміда рабовласницької моделі системи влади з відірваною верхівкою у вигляді псевдо „всевидячого” ока.

 Саме ця відірвана верхівка і стала справжнім престолом творців усіх форм земного рабства, починаючи від її відкритих форм і до існуючої та ретельно завуальованої у наш час. І глибинна суть існуючої рабовласницької системи полягає у тому, що у співтоваристві людей в певний час були утворені такі умови, які завдяки саме тотальній приватній формі власності, у т.ч. і праві на життя людини, поділили людство на рабів та їх власників.

Інструментом для утримання цієї системи стали шматуючі єдине цілісне людство на окремі складові частки псевдо релігійні уяви про Світобудову та гроші як товар, які перетворилися для людини у її найвищу "божественну" цінність. 

Тому саме зараз, передуючи часу завершення свого існування як системи у структурі діючої рабовласницької інтегрованої піраміди, нехтуючи усім цінним для людського життя, здійснюються усілякі нелюдські вчинки з метою остаточного тотального перерозподілу матеріальних багатств світу на користь усе меншої кількості володарів планетного людства.

З цієї причини, інтегровані у структуровану світову рабовласницьку піраміду, економіки країн світу останнім часом  уже втрачають можливість на виживання.

Без наркотично діючого інфляційного долара, як інструменту світового рабського поневолення, нині не можуть обійтися загальна маса країн світу.

Наша країна Україна нині також є взірцевою від такої наркотичної залежності.

Тільки цього достатньо, щоб спрогнозувати близький кінець завершення циклу тотального рабства оскільки дорога, котрою крокує нинішнє людство, з прискоренням веде його до катастрофи, у т.ч. і шляхом самоліквідації ним самого себе.

 Але масштаби цієї катастрофи можуть бути різними і залежатимуть вони у першу чергу від самоусвідомлення людиною власного та істинного її призначення у вирії вічного життя.

І дійсно, останнім часом, не залежно від волі людства, здійснюється реструктуризація стану його колективної свідомості у сторону визначення істинних орієнтирів.

Усе більше з'являється нових здобутків у досягненнях сучасної науки, пронизуючої світлом в т.ч. суть глибинного змісту людського буття, тощо, що таким чином створює передумови для переосмислення людиною існуючих цінностей. А це у свою чергу уже є показником для нового самовизначення людиною самої себе, та здійснення нею у зв'язку з цим необхідних відповідних дій.

Однією із найважливіших задач сьогодення є усвідомлення загальною масою людства порочності існуючих у нинішній світовій практиці систем моделей влади, внутрішня суть яких продукує рабовласницькі умови буття та призводить до знешкодження життя як такого.

Таке усвідомлення створить умови для формування нового підходу з визнання протилежного бачення щодо моделювання інших умов буття людства. Адже, системи моделей влади є тонко матеріальним продуктом, створеним саме свідомістю людини та існують задля досягнення відповідної мети її творців.

 І тут потрібно чітко усвідомлювати те, що нині причиною усіх негараздів є не люди, які знаходяться при владі, а причинною є цей самий продукт свідомості людства, ім'я якому – система влади, збудована на псевдоідеологічних концепціях.