Віртуальна МПС у віртуальному світі

Епоха сірої смути окутала свідомість кожного і підходить до свого завершення. В кінцевому результаті персональна кармічна торба кожного без виключень при її розв'язці буде причинною під час розплати за власну діяльність. „Кажись я щось таке колись десь чув” подумає той, хто ще щось може аналізувати. Не важливо! Але „кожному своє” не нами сьогодні такими розумними і одночасно крутими придумано. Ну й бо! Дійсно, кожному своє.

На той світ з собою ж не заберу, хоч зараз наїмся з чужого корита, а то власного мало, думає кожнен. Саме кожний, кожний, кожний, бо усі ми зараз однакові - „розумніші один від одного”.

Але настільки „розумні”, що втратили зв'язок саме з розумним великим світом і тими принципами та законами, котрі диктуються для нас ним. І уже про кармічну торбу забули. Доречі, при переході з цього життя у інший вимір або світ душ (Нав), наїлись ми чи ні, для тіла значення не має. Воно всерівно створене із праха земного куди й повертається, а ось для Душі з її кармічною торбою, має. Ще й яке! Кажись десь, колись, щось я також подібне чув, знову згадає той, хто здатний ще щось зараз аналізувати.

Чув чи не чув, думав чи ні, робив та що? – багаж кармічної торби, яка і визначає подальшу долю Душі у її вічному вирії перевтілень. І про це щось ніби я чув, подумає здатний думати.

Отож, прийдеться нас розподілити на тих, хто ще здатний про щось нормальне природнє принаймні думати, та на тих, у кого із мозку каленим залізом не випалиш непомірного бажання їсти, їсти, їсти...і все більше із чужого корита. Ну й пацюки з вовчим апетитом. Але що поробиш. Коли сліпі моделювали систему стосунків у людському суспільстві, вони реалізували її такою, яка б задовільняля їх апетити. І так майже 13 000 років. Цикл галактичної ночі, царство темряви. І ця модель вожаків стад завжди спонукає до жадібності, оскільки не відхвативши сьогодні із корита більше, завтра ти будеш слабкішим і тебе підімнуть. Ось який принцип правив цим періодом. А як же Бог, куди він дивиться. Можливо сходимо до церкви і він нас простить. Гроші, гроші, гроші...., ось дійсний бог сьогоднішньої людини. А як же справжній Бог? Справжній, це той, який розв'язує кармічну торму і надає надалі Душі путівку у подальше життя відповідно до вчинків. Невже це не важливо?

Для тих, кому важливо, сприймемо крик віртуальної МПС. Рай та пекло тотожні не тільки тому світу, але й нашому. І коли ПМС буде стріляти такими кулями, ми зможемо відчути ті зміни, котрі тиснуть сьогодні на нашу свідомість. Але цього поки ми ще не готові зрозуміти також. Це прояв Бога істинного. Час сплячки закінчується. Незабаром великий галактичний день з протяжністю близько 13000 років. Сучасною наукою вони називаються циклами. Фрактально подібна циклічність проявлена днем і ніччю, зимою і літом, добром та злом, тощо у їх єдиному цілому з нерозривною взаємодією. Галактичний день ототожниться з раєм на планеті Земля. Наша віртуальна реальність змінюється. Запитайте про це у маленьких діток, котрих сьогодні називають „індіго” і вони це вам абсолютно підтвердять.

Отож, пробуджуймось і йдемо до світлого майбутнього у якому пануватиме Божа гармонія дуально протилежного єдиного цілого.