Тільки коли починалась тема ідея була інша. Не можна ставити вбивство за самоціль. Це може бути шлях до досягнення, але ніколи не мета. Якщо ми збіговисько кровожерів, так... м..., то тоді нам різними шляхами. Бо шлях вбивства приведе лише на нари (в кращому випадку) і до знищення справи в цілому.

Зрозумійте, це коливання суспільства, так... так... прислухайтесь... натовп хоче крові, чуєте? Так це воно, додамо коливань, так додамо, синхронізуємо, допоможемо... Суд нашого члена (тобто УКРАЇНЦЯ) проти депутата, не вистачає грошей? опис проблеми і рахунок у банку, кожен по 1 грн і це вже допомога, кожен по 10 і це підтримка, депутат на нарах - це перемога. А суспільство відчує смак перемоги, а це вже вірний шлях. Так ми об'єднаємось, так станемо сильніші. А там вже й про повстання можна буде говорити, про боротьбу.

Повністю підтримую. А боротьбу треба потихеньку починати. І починати з побудови системної взаємодії членів партії, структурування та розподілу відповідальності. А також поширення ідей в прессі районного масштабу (в центральну не пустять, а районні видання просто потребують цікавих матеріалів). Християнство поширювалося також не з центру імперії.
Слава Україні!!!

Я досить багато мандрую по Україні (це пов'язане з роботою) і бачу стан речей як у селах, так і у районних центрах і в обласних. Багато спілкуюся з людьми. Ви, шановний, вживаєте займенник "вони". В кожному конкретному випадку за будь-якою дією стоїть конкретна особа. Якщо Ви снайпер, займенника "вони" в Вашому лексиконі бути не повинно. А листівки під час другої світової всі воюючі сторони вважали досить дієвим інструментом і активно використовували. Якщо ми мислимо категоріями війни, то чому б не скористатися добре перевіреним інструментом. А щоб не відрізали голову, то технологій доставки листівок до людей просто безліч (пошта, вкидання в поштові скрині, розклеювання на під'їздах, СМС, e-mail, роздача по автостоянках і т.п.) Головне все робить системно і координовано. Видавати чітко вивірену інформацію.

Журнали, я навів як приклад снайперської дії, ви можете абсолютно від всієї душі запропонувати свою дію.

А про бабусь з пляшками порожніми моя думка наступна.
1. Кожен бомж, незалежно від статі, Вам розповість сльозливу історію свого життя, з вказанням величезної кількості причин і винуватих осіб у своєму стані. Тільки себе самого він винуватить не буде.
2. Як життя проживеш, така і старість твоя буде. Мої бабусі навіть не думали про збирання пляшок, тому що виростили нормальних дітей.
І політики тут ні до чого.
Починати потрібно з себе.

Є закон, простий закон виживання: "виживає сильніший". Так, тигр небезпечний. Але у чому ж сила ? Чи у іклах тигра? Чи у пазурах? Мабуть у них... Але ж тигри в одиночку нападають на цілі отари тварин? Як так, чи у пазурах тут справа? Ні... не у них. Тут справа лише у одному, тигр прийшов поїсти і він йде до своєї мети, а кожна антилопа хоче жити і теж йде до своєї мети.

Тигр досягає її і більшість рогатих теж, вони втекли. Ніби все добре, але є кілька помилок. Добре тільки тим хто втік і добре до тих пір, поки тигр ситий...

А найбільша помилка антилоп, як і, доречи, нас з вами, це відсутність солідарності. І хтось настовбурчує роги, хтось навіть вискочить проти тигра, але коли все стадо біжить, що можуть допомогти роги?

Взагалі є цікава тенденція на цьому форумі. Усі ніби шукають шляху, але є два напрямки: одні буквально зрозуміли поняття "Снайпер" і кажуть що слід взятись до зброї, і вони праві. Інші кажуть про "Снайпера" як про символ рішучості і дії, і ведуть дискусію у символьному сенсі і ті теж праві. Де ж істина?

Запитайте себе, шукачі кривавого шляху, чи достатньо маси готові сприйняти цей шлях, чи не побіжать вони подібно антилопам і не почавлять вас? Подумайте, чи не висвітлять у рангу мучеників тих злодіїв, які, на вашу думку, справедливо знищені? ЧИ ХВАТИТЬ МОЦІ?

Запитайте себе, шукачі мирного шляху, чи вороги ваші - божевільні? Чи сидітимуть вони дивлячись, як ви будете агітувати натовп проти них, чи не сполохають вони антилоп і ті не почавлять вас? Чи зможете ви протиставити найсвітліші заклики брехливим закликам ворогів, які відбілюватимуть їх? ЧИ ВИСТАЧИТЬ РОЗУМУ?

Запитайте себе, шукачі "шляху снайпера": хто ми? Філософи-теоретики чи терористи-практики? Якщо перше, то "бєрі шенель, пашлі дамой". А якщо друге, то маєте зрозуміти: БЕЗ КЕРУВАННЯ МАСАМИ НЕ ІСНУЄ НІЯКОГО РУХУ ОПОРУ! Це постулат.

Тому і пропаганда і агітація і "смерть ворогам" це все наш шлях. Але на кожну дію свій час і своя потреба. А наразі я бачу шлях один - формувати рух опору. Пізніше напишу свої міркування щодо структури. А поки коротко "ОУН-УПА"...

Слава Україні!

Добавлено (03.06.2008, 12:58)
---------------------------------------------
P.S. В обговорення з'явився конструктив! Дякую!

Вот, примером, разработать дизайн веревочки с учетом веяний моды... И полезно, и глазу приятно

Слава Україні!