Четвер, 24.08.2017, 07:48
Приветствую Вас Гість | RSS
Пошук
Головна | Каталог статей | Регистрация | Вход
МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ
Форма входа
Меню сайту

Категорії каталогу
Мои статьи [706]

Наші друзі
  Locations of visitors to this page

Новини
[25.02.2017][Мои статьи]
ВОЖДИ ПРОЛЕТАРИАТА» О НАРОДАХ (0)
[22.02.2017][Мои статьи]
Отці невидимого фронту (УПЦ ФСБ) (0)
[20.01.2017][Мои статьи]
Музичний олігарх з ДУС АП проти журналіста О.Ягольника! (0)
[31.12.2016][Мои статьи]
Константин Стасюк о "неправильной" физиологии и "официальном" лечении (0)
[15.11.2016][Мои статьи]
Комбат Юрий Покиньборода против Хатии Деканоидзе (0)
[04.11.2016][Мои статьи]
Ось і студентка стала директором музею… (0)
[08.10.2016][Мои статьи]
“Друзі Гіркіна” з Міноборони майже святі… (0)
[07.10.2016][Мои статьи]
Мистецтво в зоні АТО (0)
[29.09.2016][Мои статьи]
Для чого заборонили Київську Русь? (0)
[28.09.2016][Мои статьи]
Реформа МВД: дайте денег и власти! (0)

Опитування
Як реагувати на злочинну вакцинацію, дозволену МОЗ?
Всього відповідей: 755

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Публікації » Мои статьи

Покаянний лист міністру культури України В’ячеславу Кириленку Від заступника директора музею у Пирогові

Покаянний лист міністру культури

України В’ячеславу Кириленку

Від заступника директора музею у Пирогові

        Шановний пане Міністр! Я, до недавнього часу, як Ваш бувший однопартієць, по УНП (Українська народна партія, якщо пам’ятаєте – бо ви вже їх стільки змінили…). Так от, я вважав Вас пристосуванцем-конформістом, який навчився заробляти статки та бонуси на тонкій матерії української ідеї.

Потім я вважав Вас звичайним чиновником-корупціонером (пам’ятаєте, після історії з Мінсоцполітики). Але спогади про Ваше гранітне минуле, коли студенти збурили дух нації, про наші помаранчеві мрії заставляли мене поглядати на Ваше українське народне обличчя з симпатією. Це пізніше я зрозумів, що у нас з Вами були різні помаранчеві мрії…

         Далі – більше. Коли Ви 23 лютого 2014 року поставили на голосування законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади державної мовної політики»»,  більш відомий, як закон Ківалова-Колісниченка, я був приголомшений. Так, у 2012 році я ходив під стіни Верховної ради протестувати проти нього. Але 23 лютого 14-го року… відмінити, без надання альтернативи… Над Майданом                                       тоді,пам’ятаю, стояв плач, Інститутська та Грушевського встелені квітами. Мужчини ховали очі – чому за нас загинули ці діти?.. Недобиті «тітушки» з східних областей розбігалися по домівках, сіючи, разом з російським ТВ паніку про «хунту» і «Правий сектор»… І раптом – голосування «Про мови…». Цієї дурні якраз не вистачало знервованим люмпенам, щоб спалахнула пожежа війни і полилися ріки крові… Після цього я вважав Вас або дурнем, або провокатором, якому дало завдання ФСБ. Та тепер це все – в минулому

         Після того, як «Голос Майдану» Женю Ніщука, відправили у несподівану відставку, і на його місце прийшли Ви, аж цілий Віце-прем’єр-міністр культури, моя думка поступово змінилась. Відійшли в тінь усі попередні підозри.А після низки зроблених Вами кадрових призначень – знімаю капелюха – Ви – неперевершений режисер. Хічкок нервово гризе нігті та докурює «бички». Таке закрутити! Чого вартує тільки призначення екс-комсомолки Сосновської на посаду гендиректора Історичного музею! Її кадровій «зачистці» може позаздрити бойовий генерал! Майже половину з трьохсотенного колективу – на вулицю! Ай, молодець! Анка-кулеметниця!

         Можна ще про недобиту Лавру, та ще багато про що. Але я поділюсь наболілим – багатостраждальний музей архітектури у Пирогові ви «ощасливили» близькою людиною – попом Юрієм Бойком. Чому я не пишу «священник»? Вибачте, в це слово я, як віруюча людина, вкладаю трохи інший зміст. Піп прийшов з командою «першої хвилі» - усе, як  прописано у серіалах – «Антібіотик» зі своєю «бригадою». На «Порше Кайєн», Х-5 етс, етс. Хлопці з розчепіреними пальцями відразу кинулись щось «віджимати», збирати данину. Усіх партнерів та орендарів піп відсилав до пацанів – «домовлятись». Як признався один з них – гроші збирались «на вибори»(?!!).  Пане Кириленко, гроші хоч пішли на вибори, чи були розтрачені даремно? – Нічого, просто цікаво…

         Оскільки інерція попередньої діяльності почала згасати, людей у Музей ішло все менше, було запущено грандіозне дійство: спільний проект з «Країною мрій» Олега Скрипки. Цей захід став апогеєм місіонерської діяльності попа Юрія Бойка. З Музеєм вчинили, як із дешевою хвойдою: використали і надурили при розрахунку. При кошторисній вартості Заходу більше п’яти мільйонів Музей отримав близько двохсот тисяч, сорок з яких пішло на чистку туалетів (!)… Ще до початку заходу тривогу забила Незалежна профспілка Музею, за що піп напустив на неї усіх доступних йому чортів: на резонний запит одного з телеканалів, яка сума та умови триденних «гастролів» на території Музею десятків тисяч людей, пан Юрій Бойко звинуватив кореспондентів у браці  патріотизму.А на Музей превентивно заїхали кілька «джинсових» знімальних груп, які чомусь розповіли про коней, свиней і собак. Але не як невід’ємної частини українського побуту, а як про фактори, що заважають попу царювати. У фіналі хор спеціально навчених працівників під керівництвом заступника директора з науки проспівав «осанну» Бойкові, потім заступник з науки Ігор Паньків теж чомусь розповів про коней – і почався фестиваль… Я нічого не маю ні проти Олега Скрипки, ні проти його менеджерів, яким, в принципі, начхати на Музей – що ж, ще одна локація… Але працівники Музею, які себе чомусь називають «науковцями» що дозволити поступити з музейними експозиціями, як із сільським тирлом…  – не можна ж так любити гроші!

         Хочеться подякувати в даному разі пану Кириленку, що він не призначив попа директором Лаври або Софії. Уявляєте? П’ятдесят тисяч людей! Три дні! У що б перетворились території цих святинь? А Пирогів – що – витолочили, сміттям закидали – і – нічого! Маю на увазі – Музею – нічого. А декому – прибуток… До речі, захід «благословив» своєю присутністю особисто віце-прем’єр-міністр Кириленко! Але після того, як я побачив, що він так само «благословив» у Дружківці  галерею репродукцій, подумав: може, це він просто так стібався?

         Відносно кадрової політики і у міністра, і у його ставлеників я бачу чітку концепцію: аби кого – аби куди! Математичку – в Історичний, попа – в Пирогів! Відповідно та сама тенденція прослідковується і у гендиректорів: піп, наприклад, на посаду заступника з фінансів призначив начальника ЖЕКу, після першої хвилі «блатних», які пішли далі шукати пригод, прийшла друга хвиля - бувших ментів та інших достойників, причетність яких до музейної справи викликає подив.

         Цього не скажеш про концепцію та стратегію розвитку ЇЇ, як нема у Міністра, так само нема і у його директорського корпусу. Якщо Міністерство щось лепече на кшталт якихось «кроків» (вперед? назад? вбік?), то директори цим не переймаються – вони тупо звільняють людей та винаходять нові «Штатні розписи». Бойко, наприклад, скорочує служби з реставрації, догляду за територією та збагачує Музей юристами. З цього можна робити висновки, що наступними кроками буде скорочення експозицій, зменшення території Музею, а звільнені території юристи оформлять та продадуть як котеджне містечко.Піп щось говорив про екопоселення, намагався заселити якимось козачками архітектурні об’єкти (їх потім поліція виселяла). Таке враження, що пан Бойко заблукав і не може визначитись, де він – у себе на дачі, чи, може, вже в раю?!

         Я покривив би душею, якби сказав, що колектив однозначно не сприйняв попа-директора, як це мало місце у Севастополі. Ні! Частина працівників була звільнена за сфабрикованими документами, частина пішла, не витримавши цькування та масового психозу. Чомусь так сталось, що пішла наймолодша та найдієздатніша частина колективу. Зате інша частина -  пристосуванців на чолі з заступником директора з науки радо прийняла нового керівника. Причина? Бойко – абсолютний невіглас у музейній справі. При ньому можна як завгодно створювати видимість наукоподібної діяльності – він все одно не може відрізнити клуню від стодоли. Не можу відмовити собі в задоволенні – не описати першу епічну зустріч цих двох «гігантів» музейної науки – генерального директора та його заступника з науки і просвітництва.  Коли призначили Бойка, Паньків на радостях напився до поросячого вереску – над ним давно вже висіла небезпека звільнення за повний розвал науки на Музеї. І у перший ранок роботи нового директора Юрія Бойка його зустрічав його новий фан – Ігор Михайлович Паньків. Але зустрічав у дещо незвичному для кандидата наук образі – з розбитим писком, червоними очима та ароматом свіжого перегару. Радість виявилась занадто сильною, ослаблений наукою організм не витримав, і кандидат не доїхав додому. По дорозі він, очевидно, не зміг доказати переваг традиційної дерев’яної архітектури перед МАФами, отримав від опонента в писок, втратив телефон, окуляри, портмоне і частинку здоров’я. Але не втратив кандидатської наснаги,серед ночі приповз на Музей. Перелякав охорону - ізранку, на слабких ногах, зустрічав нового хазяїна - і з тих пір він у попа «авторитет» і права рука. Нещодавно ця «права рука» приймала участь у прес-конференції на захист комсомолки Сосновської і була представлена як «знаний музейник» - а що – таки знаний. Свого часу його узнали в Переяславі, куди ригівський міністр Кулиняк посилав «зондеркоманду» для розправи над колективом. Так наш паньків-плохіш був там одним з перших! Знаний задрипанець! Рекомендую Вам його у Вашу команду – така сама безпринципна нездара, як і більшість Ваших кадрів! Вам сподобається.

         А що стосується результатів діяльності попа на музейному приході – то вони вражаючі! Відвідувачі потихеньку забувають дорогу до Музею. Ви, якщо не полінуєтесь, можете подивитись статистику відвідувань. Ми , свого часу, пробували її показати Вашому заступнику Зубку, але він одразу починав недобачати та недочувати. Так само, як і Ваш заступник Ліховий. Дивні міністерські симптоми. Поля, необроблені, поростають бур’яном. Дерева пиляють бомжі, їх ловить поліція. Каналізаційні люки бомжіпокрали, нікого не зловили. Начальник охорони та пожежної безпеки лупцює працівників, так, що викликають «швидкі». Піп на цей час глухне і сліпне. Вже можна знімати фільми жахів.

Ваш режисерський дебют у жанрі великого Хічкока вдався, пане Кириленко! Кидайте на фіг ті багато крісел, на які Ви вмостилися одною ж…ою, беріть свою «дрім тім» - і гайда знімати жахіття, які ви натворили в культурі! Успіх гарантовано!

Тільки скоріше звільняйте від себе міністерство. Бо можете перетримати – потім для зйомок нічого не залишиться.

Ваш перший поціновувач, як режисера «культурних жахів»

Вадим Логвінов

Категория: Мои статьи | Добавил: defaultNick7748 (22.11.2015)
Просмотров: 557 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz