Четвер, 24.08.2017, 08:05
Приветствую Вас Гість | RSS
Пошук
Головна | Каталог статей | Регистрация | Вход
МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ
Форма входа
Меню сайту

Категорії каталогу
Мои статьи [706]

Наші друзі
  Locations of visitors to this page

Новини
[25.02.2017][Мои статьи]
ВОЖДИ ПРОЛЕТАРИАТА» О НАРОДАХ (0)
[22.02.2017][Мои статьи]
Отці невидимого фронту (УПЦ ФСБ) (0)
[20.01.2017][Мои статьи]
Музичний олігарх з ДУС АП проти журналіста О.Ягольника! (0)
[31.12.2016][Мои статьи]
Константин Стасюк о "неправильной" физиологии и "официальном" лечении (0)
[15.11.2016][Мои статьи]
Комбат Юрий Покиньборода против Хатии Деканоидзе (0)
[04.11.2016][Мои статьи]
Ось і студентка стала директором музею… (0)
[08.10.2016][Мои статьи]
“Друзі Гіркіна” з Міноборони майже святі… (0)
[07.10.2016][Мои статьи]
Мистецтво в зоні АТО (0)
[29.09.2016][Мои статьи]
Для чого заборонили Київську Русь? (0)
[28.09.2016][Мои статьи]
Реформа МВД: дайте денег и власти! (0)

Опитування
За кого будете голосувати на дострокових виборах до ВРУ?
Всього відповідей: 789

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Публікації » Мои статьи

Феменяк - до суду

ХАТА, юрвідділ

Подано на конкурс "Універсальної газети"

та ХАТИ "АНТИФЕМЕН"

Феменяк - до суду

за шкоду нації в демографічній ситуації


ДОТАТОК ДО  ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ


Я, Гринчак Петро Назарович, 1983 року народження, що нещодавно оженився і поки що маю жінку Світлану 1989 року нарождення.  Написав «поки що», бо шлюб наш на даний момент під загрозою, яка може бути ліквідована тільки за допомогою судової гілляки влади. А все почалось з того небезпечного хвіртуального світу, куди я попав, коли в конторі нашої автоколони № 5 новий начальник Матюкович придбав своїй секретушці Любці компутера нового покоління разом з новим диваном по її любчиним параметрам.  А старе вони викидали.  На той момент я якраз повернувся з рейсу та заїзжав на подвіря на своєму самоскиді.  Мене пальчиком поманили і кажуть: «Вивези цей брухт».

 

Так в нашій з Ланочкою хаті нарешті зявились диван та компутер позатого ще покоління.  Біля підбитого трохи та обробленого антисептиком дивану дружина заходилася, а мене біс до компутера наче причепив.  Хлопці-звязківці, коли з Інтернетом зєднали, горілку випили, скромну закусь змели, то й кажуть: «Ну Петьо, влізай у свій Гугол!  Тільки не загубись там та не підчепи чогось поганого»

 

То я й поліз.  Звісно, методом тику…

 

Тикався, тикався, аж ось побачив на файлах гордий Київ – нашу столицю, Хрещатик, Бесарабку, Банкову та оту споруду з кумполом, де нардепи сидять під охороною, щоб ніхто їх не витяг звідти.


 


Тю, а це що за херотика?  Посеред київскої вулиці якісь дикуваті дівки вигулькнули з своїх бюстгалтерів нікчемного розміру та стирчать з охололими цицятами і пуп’ятами просто неба. Що то за дурна акція, думаю?  І яким вони акцизом, хоч верхом, хоч низом зібралися мене, бувалого хлопця вражати?   Бо ж, бува, нашу україночку теплим літечком десь біля затишної річкової купальні ненароком зачепиш оком – то як вдарить током. Така вона спіла ягода сунична та енергетична.  А на цих шльондр столичних, типово політичних, як позирнеш, то відразу в пам’яті добрий вояка Андріяка, після армії староста нашої групи в технікумі;  він про таких кадриць подіумного зразка завжди висловлювався трохи жалісно: «От нещастя, от тоска – доска та два соска». А ці розмальовані вуличні акціонерки –  ще більша халепа – від нудоти до гидоти.  Куди ж їм, думаю, братися –  ще й «Фемен» називатися?  Бо в тій іноземній назві щось від західної вроди, а тут ні масті, ні породи!

 

А далі шалена безліч фоток отих цюцюрних ідіоток.  Що в кожному байті поганять собою усі краєвиди – геть до повної огиди!..

 


Десь за годину скінчились для мене оті перші брутальні мегабайти хвіртуальні. Погано скінчилися. Наче по чоловічій душі проїхали брудними тракторними траками, коли побачив отих фумеячок ще й, вибачте, з голими сраками…


 


Що було після того, памятаю не дуже.  Жінка покликала вечеряти, а мені не те що страву – душу вивертає…   Постелила на розкладеному дивані, пригорнулася та й шепоче:  «Ну, дорогий муже, вже не треба нам копійку на дорогую меблю відкладати, привіз якусь до хати. То ж давай, любий, зараз виконувати нашу дітородну програмочку. Бери мене свою Ланочку…   Ну!..  Та що  з тобою, Петре?..»

 

За кілька тижнів в районній лікарня доктор-спеціаліст саме с цього питання Роман Васильович подивився уважно на мої аналізи, помацав де треба та й каже, дивлячись поверх окулярів: «Ви, хлопче, являєте собою сучасний андрологічний парадокс.  Наче все у вас у нижньому поверсі в повному чоловічому форматі.  То ж чому ви, як каже один всесвітньо відомий професор, не функціонуєте з жінкою?»



А що я йому міг відповісти про свою споганену чоловічу функцію?  Що після отих гидотних фуменяків навіть рідна вродлива жінка з нормальними українськими пропорціями не викликає в мене нічого, крім почуття провини та сорому. То й мовчу. Довго мовчав я у доктора, десь з місяць…

 

А за кілька місяців, коли вже ані віагра, ані якісь скажено дорогі «золото-ханські» пігулини аж ніяк не подіяли на мою понівечену статеву функцію, доктор сформулював діагноза так:  «Отож маємо з вами парадоксальний випадок еректильної дисфункції психофізіологічного характеру.  Скажу відверто: не те що в нашому районі та області, а навряд чи і в столиці знайдеться хтось з сексологічних авторитетів, що допоможе,  хоч гроші здеруть, боронь Боже!»


 


Питаю: «То що ж мені, докторе, робити?  Ланочку свою відпустити, а самому куди – в вир чи в монастир?»

 

«Невдалі варіанти, – відповідає андролог, – бо ні найближчий вир, ні потойбічний монастир уже не вмістять усіх бажаючих.  Коли життєвий мінімум нашої більшості нижче плінтуса, а душа взагалі опиняється під поганою мітлою, то що казати про нашу народну андрологію.  Від того і національна демографія геть уся валиться. Треба, щоб чоловіки й жінки заробляли хоч трохи більше, треба повертати їх один до одного.  Повертати в сім’ю природний потяг до інтиму, до еросу кохання, до здорової сексуальності.  Це ж Божий дар людям, котрий ні в якому разі не можна ні ігнорувати, ні заробороняти, ні паскудити.  Як ото витворяють прилюдно побачені вами «феменяки».

 

«Романе Васильовичу, – кажу. –  Та не дивлюсь я уже оте паскудство! Але ж як мені повернутися справним мужчиною до коханої жінки?»


 

     

«Найбільш надійний путь, хлопче, пролягає звідси далеченько. Є така гарна країночка – Таїланд, а в ній чудодійні тайські спеціалісточки, про яких давно відомо, що вони своїми руками та ніжними тілами навіть пропащих бізнесових та державних моржів до повноцінного статевого життя повертають.  Відомо також, що жінки тих мужів за особливий тайський процес ніколи їм не докоряють, та й за те, що якийсь десяток тисяч баксів на лікування витрачають. А в нашій справі чиста суть, що молодого українця там гарантовано спасуть!»

 

«От добре, – сам до себе кажу. – Тільки за які такі бакси-макси мені туди добутись, щоб дисфункції позбутись?»  А доктор в тон відповідає: «Для початку не журись – з феменяками судись! Як мають за що з своєю «голографією» світом гасати, то й тобі повинні зле відшкодувати. Та й у пору прибирать гидоту з двору».


 


Отож я, Гринчак П.Н. 1983 р.н., виходячи с вище викладеного, прошу:

1. Прийняти рішення про заборону в Україні діяльності небезпечної для народного духовного та фізичного здоровя організації «Фемен».

2. Щодо лікування моєї хвороби андрологічної, що виникла з діяльності феменської патологічної, прошу стягти з «Фемен» та її підступних фундаторів 10 000 (десять тисяч) доларів США, або відповідну суму у гривнях за курсом Нацбанку. За моральную шкоду в конкреті люди стягнуть з них геть все в Інтернеті.

 

І до друзів по нещастю: якшо феменяки і вас посварили з  природою, користуйтесь нагодою. Як кажуть у судовій гілляці влади, прецендент створено.

  

Категория: Мои статьи | Добавил: snayper (19.11.2011)
Просмотров: 411 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz