Вівторок, 17.10.2017, 10:28
Приветствую Вас Гість | RSS
Пошук
Головна | Каталог статей | Регистрация | Вход
МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ
Форма входа
Меню сайту

Категорії каталогу
Мои статьи [706]

Наші друзі
  Locations of visitors to this page

Новини
[25.02.2017][Мои статьи]
ВОЖДИ ПРОЛЕТАРИАТА» О НАРОДАХ (0)
[22.02.2017][Мои статьи]
Отці невидимого фронту (УПЦ ФСБ) (0)
[20.01.2017][Мои статьи]
Музичний олігарх з ДУС АП проти журналіста О.Ягольника! (0)
[31.12.2016][Мои статьи]
Константин Стасюк о "неправильной" физиологии и "официальном" лечении (0)
[15.11.2016][Мои статьи]
Комбат Юрий Покиньборода против Хатии Деканоидзе (0)
[04.11.2016][Мои статьи]
Ось і студентка стала директором музею… (0)
[08.10.2016][Мои статьи]
“Друзі Гіркіна” з Міноборони майже святі… (0)
[07.10.2016][Мои статьи]
Мистецтво в зоні АТО (0)
[29.09.2016][Мои статьи]
Для чого заборонили Київську Русь? (0)
[28.09.2016][Мои статьи]
Реформа МВД: дайте денег и власти! (0)

Опитування
За кого будете голосувати на дострокових виборах до ВРУ?
Всього відповідей: 789

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Публікації » Мои статьи

Нова Угода партії снайперів

© Ігор Каганець

Нова Угода партії снайперів

 

Реформація державного устрою почнеться з масового руху середнього класу


До аварії з «ожидівським фосфором» діяльність владної верхівки асоціювалася з піснею гурту «Мертвій півень»: «Влада собi як влада: суцiльнi, курва, бандити». Після 16 липня 2007 р. в пам’яті виринають слова гурту «Абздольц»: «якщо їх не вбити, вони нас уб’ють». Бо нинішня влада стає дедалі небезпечнішою для українського народу. Під її керівництвом технологічна інфраструктура країни розпадається, виробнича дисципліна занепадає, кількість аварій нестримно зростає. Зокрема, за словами Віктора Балоги, «комунальна інфраструктура зношена більше ніж на 60%, внаслідок чого кількість аварій за останні 10 років зросла майже у 5 разів».

Грошей на відновлення техносфери у держави немає. Населення України продовжує скорочуватися через високу смертність. За період після проголошення незалежності українців стало менше на 6 мільйонів. Станом на 1 червня 2007 року їх чисельність склала 46 млн. 507 тисяч. Зате, як повідомляє журнал «Кореспондент», за останній рік вітчизняні олігархи вражаюче збагатилися. Тепер загальний статок 50 гривневих мільярдерів країни дорівнює 64,4 млрд доларів, що більш ніж в два рази перевищує прибуткову частину держбюджету. Найбільше багатіїв у Партії регіонів — вісім осіб ($ 17,9 млрд), стільки ж само в Блоці Юлії Тимошенко ($ 6,27 млрд).

За словами політолога Костянтина Матвієнка, головною загрозою національній безпеці України є її владна верхівка. Сьогодні вже очевидно, що вона некомпетентна. А причиною цього є її повна безвідповідальність. Йдеться зовсім не про докори сумління чи патріотичні почуття. Ця публіка достатньо засвідчила свою аморальність, вона не ідентифікує себе з українським народом. У неї психологія квартирантів, а який квартирант буде розбудовувати своє тимчасове помешкання? Грошові рахунки, нерухомість, лікарі, діти, курорти цієї псевдоеліти — все за кордоном. Тож коли почнеться «технологічний апокаліпсис», вони вже на другий день будуть далеко. Улетять на персональних літаках. Тож коли говоримо про відповідальність, то маємо на увазі дієвий правовий механізм нагороди або покарання за результати діяльності.

Керівник має право збагачуватися тільки разом з народом, яким він керує. Власність, отримана на прямому чи посередньому зубожінні суспільства, є ганебною і злочинною. Термін «ганебна власність» походить з римського права, що є основою сучасної європейської правової системи. Згідно з цією традицією, «ганебне збагачення може бути стягнуто і від спадкоємця, навіть якщо злочин погашений». Тобто, згідно з римським правом, санкції за ганебне (нечесне) привласнення не мають терміну давності за цивільними позовами. В сучасних європейських державах правовим відповідником «ганебної власності» є «брудні гроші» та їх «відмивання». Недоторканою є тільки суспільно визнана правильна (чесна) власність. Джерелом правильної власності є творча праця самого власника — створення ним нового продукту, нової суспільної цінності. Правильна власність особи — фізичної чи юридичної, — створюється лише внаслідок збагачення суспільства або ж законно успадковується, якщо раніше була чесною.

Отже за економічні злочини доведеться відповідати, а все награбоване — повернути або компенсувати заподіяні збитки.

Панівна верхівка (істеблішмент) як вогню боїться персональної відповідальності. Однією з головних цілей антиконституційного заколоту 2004 р. під назвою «політреформа» було створення системи колективної безвідповідальності. Відомо, що там, де відповідає більше одного, не відповідає ніхто. А що вже казати про 450 нардепів. З цією ж метою «еліта» здійснює демонтаж правової системи, що відкриває їй простір для абсолютної сваволі.

Проте ця «маленька хитрість» істеблішменту насправді є наївним хованням голови в пісок. Адже відповідальність за ганебне збагачення не списується НІКОЛИ. Деформації, завдані природному порядку, неминуче мають бути виправлені тими, хто їх спричинив. То ж ти або виправляєш завдану шкоду, або Всесвіт виправляє тебе доти, доки не усвідомиш деякі фундаментальні речі. Наприклад, що красти, брехати і вбивати — це зло. Зокрема, не можна вбивати шляхом геноциду, тобто через створення умов, що ведуть до вимирання людей. Вбивати несправедливо низькими зарплатами за чесно виконану роботу і економічною депортацією. Руйнуванням природи та техносфери. Наркотиками, алкоголем, тютюном, розпустою.

Неминучість відповідальності — це об’єктивна реальність, що не залежить від нашого бажання. Це закон природи. Просто якщо еліта не бажає персональної відповідальності, то вона отримає іншу відповідальність — колективну. Це означає, весь панівний клас без винятку визнається злочинним за фактом належності до злочинної групи, яка здійснила економічні злочини в особливо великих розмірах. Тобто всі — президент і міністри, всі олігархи і всі нардепи, бандити і ті, хто обіцяв «бандитам — тюрми!». Докладніше див. «Кримінальний кодекс України», розділ VI «Співучасть у злочині».

Можливо, серед них є персонально невинні люди. Але ж панівний клас не бажає персональної відповідальності, значить погоджується на відповідальність колективну. Тому-то сам факт належності до істеблішменту стає підставою для покарання за «економічні злочини в особливо великих розмірах». До речі, раніше це була розстрільна стаття. І багато хто про це ще пам’ятає з неприхованою ностальгією.

Таким чином, маємо лише два варіанти. Перший: створюється конституційна система персональної відповідальності за результати діяльності на всіх рівнях — від президента до сільського голови. Розробляється цивілізований механізм легалізації ганебної власності через реальну компенсацію суспільству заподіяних збитків. Ці збитки ретельно розраховуються й оформлюються як борг, який злочинці мають повернути суспільству протягом визначеного терміну. Така собі «реструктуризація заборгованості». Всі нормально працюють на своїх місцях і збагачуються разом з народом. Жодних революцій.

Другий варіант: персональна відповідальність продовжує ігноруватися, що автоматично означає колективну відповідальність всієї владної верхівки за результати державного правління. Оскільки результати вочевидь катастрофічні, то весь істеблішмент підлягає вищій мірі покарання. Винятком будуть лише ті представники панівного класу, що реально виступлять за персональну відповідальність і чесну власність — див. «Кримінальний кодекс України», стаття 31. «Добровільна відмова співучасників».

Хтось скаже, що нинішню систему безвідповідальності змінити неможливо, владоможці ніколи цього не дозволять. А їх ніхто вже й не питатиме — це ж злочинці. «Сучасна цивілізація — це несформульована угода владоможців, спрямована на задоволення їхніх претензій. Проте ця угода дійсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкіру» — писали французи Луї Повель і Жак Берж’є в книзі «Ранок магів». Так що ніколи не кажіть «ніколи». Вся історія людства — це безперервна зміна панівних верхівок.

А тепер про веселе. Нещодавно на сайті www.nep.org.ua було проведене напівгумористичне опитування: «За кого будете голосувати на виборах до парламенту?» У списку перерахували найвідоміші партії, а на останню позицію поставили неіснуючу «Маленьку партію снайперів». Так от вона набрала більше 80% голосів. Згодом автори опитування склали колективний портрет прихильників високоточної стрільби. Вони мають своє житло. Непогану роботу чи маленький бізнес. Були за кордоном. Освічені. Одружені. Сидять в Інтернеті. Мають якісь кошти чи можуть залучити їх через кредити. Типовий середній клас.

Висновок авторів цього експрес-дослідження: «Владна еліта навіть не уявляє, як виборці її не люблять! Виявляється, кількість людей, готових по-справжньому стріляти у нинішніх правителів, катастрофічно збільшується! І це дуже непокоїть!»

Можна було б посміятися з цієї соціології, якби те ж саме не говорили політологи. На всеукраїнській конференції «Стратегія для України: випробування державністю» (4 липня, Київ, Український дім) експерти погодилися, що люди гостро потребують політичної альтернативи. А за існуючих «партійних гігантів» голосують лише тому, що про інших нічого не знають. Тобто якщо в списку для голосування з’явиться Маленька партія снайперів і вона спроможеться захистити результати волевиявлення від фальсифікацій, то «гіганти» миттєво перетворяться на «карликів». Тобто на тих, ким вони є насправді.

Хто ж вони такі — ці несподівано виявлені соціологами «снайпери середнього класу»? Це саме ті, що укладуть згадану вище НОВУ УГОДУ. І зроблять «еліті» пропозицію, від якої та не зможе відмовитися.

Поки що політичний процес в Україні відбувається в формі змагання олігархічно-кланових груп («верхів») за маніпулювання свідомістю найменш освічених або соціально пасивних верств населення: пенсіонерів, пільговиків, інвалідів, малокваліфікованих робітників тощо («низів»). «За кадром» лишається середній клас: менеджери, працівники інтелектуальної та інформаційної сфери, студенти, малий і середній бізнес, кваліфіковані спеціалісти. Визначальним тут є не соціальний чи майновий статус, а ініціативність, самодостатність і психологія відповідальності за свою долю. А щодо володіння власністю, що є класичною ознакою середнього класу, то в інформаційну епоху головним чинником багатства є інтелект і культура. Тож для того, щоб нинішній відносно бідний український середній клас став заможним, йому потрібні лише свобода для саморозвитку і національна солідарність.

Цей постіндустріальний середній клас вже не піддається олігархічному зомбуванню. Натомість дедалі більше усвідомлює, що за нинішнього устрою в нього немає майбутнього. Бо олігархічно-паразитичній системі не потрібні творчі, самодостатні, шляхетні люди. Отже, для свого визволення середньому класу треба змінювати не лише політиків, а й весь суспільний лад. Для цього й потрібна НОВА УГОДА. Згідно з нею право на існування матиме лише чесно зароблена власність. Кожен керівник нестиме персональну відповідальність за результати свого керування. Суспільство розвиватиметься так, щоб задоволення сьогоднішніх потреб не відбувалося за рахунок майбутніх поколінь. Нерівність у доходах громадян буде законодавчо обмежена — наприклад, коефіцієнтом 20. Тобто найуспішніші будуть збагачуватися разом з усім народом. Діяльність влади буде контрольована і прозора, бо народ буде просвіченим і озброєним.

Нинішня привабливість образу снайпера викликана не лише ненавистю до псевдоеліти. Це своєрідний ідеал, з яким себе ідентифікує середній клас. Адже снайпер — це точність, лаконічність, відповідальність, індивідуальна майстерність. А також така важлива риса, як здатність терпеливо дочекатися слушного моменту, після чого діяти максимально швидко і рішуче.

Чорнобильська катастрофа 1986 року показала всю некомпетентність і аморальність комуністичної влади. Від людей приховували правду про небезпеку, ліквідатори не мали належного захисту, в радіаційному Києві провели масову першотравневу демонстрацію. Люди зрозуміли, що для влади вони ніщо і їхнє життя нічого не вартує. Чорнобиль став детонатором розвалу тоталітарної системи і наступних масштабних перетворень.

Через 21 рік в селі Ожидів на Львівщині відбулась аварія, яку назвали «Другим Чорнобилем». Звісно, що масштаби незрівнянно менші. Зате таке ж саме замовчування правди про небезпеку, незахищеність пожежників, нестача води і медикаментів, некомпетентність і безвідповідальність керівництва.

Як відомо, число 21 означає завершення циклу. «Другий Чорнобиль» 2007 року — це виразний знак, що термін псевдоукраїнської «держави-аварії» закінчився. Реформація почнеться з масового руху середнього класу. Лише він спроможний подолати розпад і перейти до цивілізованого устрою. Відомо, що «революцію роблять не постійно голодні, а ті ситі, яким одного разу не дали поїсти».

Як зараз пам*ятаю.Випили коньячку, поговорили.І запустили в інтернет жартівливе опитування про Маленьку партію снайперів. Хто ж міг подумати, що три сакральні слова МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ, спричинять таку бурхливу дискусію, якісь глибинні рухи, наукові дослідження... МПС вже не жарт! Народ однозначно дістали. Якщо політики неспроможні, на арену виходять снайпери. Вірніше, непомітно розташовуються десь поруч. Владі треба робити серйозні висновки. Про відповідальність.Про дієву систему громадського контролю. Про реальне покращення життя НАРОДУ вже сьогодні, а не чергове поповнення рахунків власних офшорних фірм вчора... І от сидимо, думаємо, що тепер з усім цим робити?

Віктор Тригуб, редактор журналу "Нова Січ", автор бренду Маленька партія снайперів

Категория: Мои статьи | Добавил: snayper (09.05.2008)
Просмотров: 870 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz